Блог практичного психолога Плеханової Тетяни Василівни: ДРУЖНІЙ КЛАСНИЙ КОЛЕКТИВ

Новачок у класі

Поява нового учня в колективі — це завжди стрес для самої дитини, випробування для класу та відповідальна задача для класного керівника. Процес інтеграції потребує делікатного супроводу, адже від перших днів залежить психологічний комфорт школяра та його успішність.

До вашої уваги практичні рекомендації, адаптовані під вікові особливості учнів початкової, середньої та старшої школи.

Загальні етапи адаптації (для всіх класів)

1. Попередня підготовка: отримайте базову інформацію від батьків про інтереси, сильні сторони, особливості здоров'я та причину зміни школи. Уникайте упередженого ставлення на основі характеристик із минулого закладу.

2. День знайомства: зустріньте новачка особисто біля входу до школи чи класу, проведіть екскурсію, покажіть найважливіші локації (їдальня, туалет, спортивна зала, укриття).

3. Побудова безпечного простору: забезпечте відсутність булінгу чи ігнорування з перших днів. Чітко озвучте правило класу про повагу до кожного нового учасника колективу.

4. Партнерство з батьками: організуйте коротку комунікацію з батьками наприкінці першого тижня, щоб поділитися успіхами та з'ясувати можливі труднощі вдома.

Особливості роботи за віковими категоріями

Початкова школа (1–4 класи)

У цьому віці авторитет учителя є визначальним, а колектив формується навколо емоційного зв’язку. Першокласники чи учні початкової школи сприймають новичка через призму ставлення вчителя.

Введіть ритуали привітання: використовуйте ранкові кола для м’якого представлення нового учня. Дозвольте йому розповісти цікавий факт про себе або принести улюблеку іграшку/річ для презентації (якщо це перші класи).
Співпраця у парах: призначте учню надійного помічника (тьютора за бажанням із числа лідерів класу), який допоможе орієнтуватися в розкладі, підкаже, де лежать зошити та як підготуватися до уроку. Обирайте емпатичних і доброзичливих дітей.
Ігрові форми інтеграції: активно використовуйте групові ігри на знайомство на перервах та уроках фізичної культури чи образотворчого мистецтва, щоб новачок швидко влився в ігрову діяльність.
Захист від гіперопіки чи ізоляції: стежте, щоб дитину не почали надмірно опікати чи, навпаки, не залишали на самоті під час групової роботи.

Середня ланка (5–9 класи)

Підлітковий вік характеризується високою чутливістю до соціального статусу, утворенням стійких мікрогруп та гострою реакцією на "чужинців". Новачок тут часто відчуває страх бути відкинутим.

Презентація через інтереси: замість офіційного представлення з оцінками, запропонуйте інтерактивну форму: нехай кожен учень (включно з новачком) назве три факти про себе (два правдивих, один вигаданий), а клас відгадує. Це зрівнює позиції.
Включення у спільну діяльність: залучіть нового учня до підготовки спільного проєкту, оформлення кабінету чи участі у шкільному заході. Спільна справа найшвидше руйнує комунікативні бар'єри.
Моніторинг неформальної комунікації: спостерігайте за спілкуванням підлітків під час перерв. Уникайте публічних зауважень на адресу новачка, які можуть підкреслити його незнання чи відмінність.
Толерування помилок: дайте учню час на адаптацію до нових вимог і темпу навчання без зниження оцінок у перші 2-3 тижні.

Старша школа (10–11 класи)

У старших класах колективи є монолітними, а пріоритетом учнів є підготовка до вступних іспитів (ЗНО/НМТ). Поява новачка тут сприймається спокійніше за формальними ознаками, але може викликати закритість.

Фокус на академічній та профорієнтаційній інтеграції: допоможіть учню швидко зорієнтуватися в особливостях вивчення профільних предметів у вашому ліцеї чи школі.
Делікатність у спілкуванні: не тисніть на підлітка з вимогою негайно стати «зіркою» класу чи брати участь в усіх заходах. Поважайте його особистісні кордони.
Підтримка лідерів думки: заручіться підтримкою авторитетних учнів класу, щоб вони делікатно залучили нового однокласника до загальних обговорень, спільних чатів та підготовки до занять.
Індивідуальні бесіди: проводьте короткі приватні чек-іни («Як почуваєшся?», «Чи все зрозуміло з вимогами вчителів-предметників?»), демонструючи свою готовність допомогти.

Саме класний керівник є тим провідником, який завдяки своїй увазі та емпатії здатен м'яко й непомітно включити нового учня в колектив, перетворивши потенційний стрес на новий успішний життєвий досвід

КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ У СКАРБНИЧКУ

Ігри знімають напруження, дають перепочити дитячій нервовій системі, а динамічні ігри мають ще й профілактичний ефект. Адже тренують різні групи м’язів, покращують мозковий кровообіг. Найкращий час для таких ігор – перерва.
Покликання на цікаві ігри під час перерв: https://www.facebook.com/groups/474341076869476

Про розвиток здібностей учнів для створення самоврядування в класному колективі

Розвиток здібностей учнів для створення самоврядування в класному колективі є однією з основних умов формування особистості. Цей процес безперервний, тривалий та індивідуальний. На відміну від здібностей спеціальних, які створюють можливість для успішного певного виду діяльності, самоврядування – здатність універсальна, властива в тій чи іншій мірі кожній людині. Спеціальні здібності виявляються не в самих знаннях, вміннях і навичках, а в тому, наскільки швидко і легко людина освоює конкретну діяльність. Від здібностей до самоврядування залежить якість діяльності, її успішність і рівень досягнень.

     Роль будь-якого класного керівника полягає в тому, щоб допомогти учню безперервно і цілеспрямовано розвивати та удосконалювати здатність управляти своєю індивідуальною діяльністю, що припускає:

ü здатність ставити індивідуальні цілі і працювати над ними в плані конкретності і досяжності;

ü здатність бачити головне і логічно вибудовувати задачі з урахуванням їх взаємодії і супідрядності;

ü здатність працювати з інформацією, необхідною для досягнення цілей;

ü здатність логічно будувати діяльність і розподіляти події і дії в часі;

ü здатність прогнозувати характер протікання процесу, припускати можливі проблеми і труднощі, знаходити шляхи їх вирішення і усунення;

ü здатність аналізувати та оцінювати результати своєї діяльності.

         Проте, виходячи з того, що навчання – це передача індивідуального досвіду, необхідно, щоб класний керівник, який передає досвід, сам володів самоуправлінськими здібностями; умів ефективно організовувати зворотні зв’язки; враховував вікові та індивідуальні особливості кожного учня. Кожний віковий період особливий для формування визначних якостей особистості і засвоєння необхідної інформації, необхідної для розвитку здібностей до самоврядування індивідуальною діяльністю.

Середній шкільний вік найсприятливіший для розвитку творчого потенціалу. Соціальні потреби переважають над пізнавальними, тому цей вік особливий для формування «персонального лідерства», тобто здібності до самопізнання і самовизначення.

Щоб не упустити можливості даного періоду, учням необхідно пропонувати вирішувати проблемні задачі, порівнювати, бачити головне, знаходити схожі і відмінні риси, причинно-наслідкові залежності предметів та явищ, але ці розумові дії є не що інше, як елементи системного аналізу.

У середній школі, де дитина досягає підліткового віку і намагається зайняти певну соціальну нішу серед однокласників, з’являється необхідність орієнтуватися на організацію групової діяльності. Група-співтовариство – необхідна умова для одночасно і соціалізації і індивідуалізації учня. Умови групової роботи дозволяють більш адекватно оцінювати і аналізувати результати своєї розумової і практичної діяльності. Група також створює більш комфортні психологічні умови: допомагає підвищенню самооцінки, розширює особистий досвід, дозволяє поповнити свій інтелектуальний багаж шляхом обміну інформацією з обговорюваного питання в умовах рівноправного діалогу. І, звичайно, для роботи в групі що вчиться необхідно мати здібності до управління індивідуальною і груповою діяльністю. Відбувається розділення відповідальності з лідером (класним керівником). Група створює модель керівництва, засновану на співпраці і партнерстві, де цілі, плани, форми і зміст роботи визначаються спільними зусиллями класного керівника і учнів.

Команда – це група, для якої характерні:

ü відповідальність за сумісний результат і за самих себе;

ü розвиток індивідуального і спільного інтересів до роботи колективу;

ü становлення здатності для оцінки результатів роботи.

     Група працює як навчальна лабораторія:

ü задоволення потреби своїх членів;

ü пропонує нові ідеї і підходи до вирішення класних та шкільних проблем;

ü пропонує можливість вибору;

ü заохочує дослідницькі підходи до поставлених проблем;

ü розробляє пропозиції її учасників;

ü координує організацію діяльності;

ü оцінює процес і перспективи просування справи;

ü спонукає до застосування накопиченого досвіду;

ü сприяє ухваленню компромісних рішень;

ü ставить кожного в позицію керівника на певному етапі або при вирішенні певних задач.

     Для розвитку здібностей учнів при створенні самоврядування їм необхідно спиратися на наступні положення:

1.     Розвиток самоуправлінських здібностей – процес тривалий, безперервний і індивідуальний для кожного учня.

2.     Самоуправлінські здібності на відмінну від здібностей спеціальних, які створюють можливість для конкретного виду діяльності, визначають якість процесу виконання цієї діяльності, її успішність і рівень досягнень.

3.     Кожний віковий період особливий для формування визначальних якостей особистості і засвоєння інформації, необхідної для розвитку здібностей до самоврядування індивідуальною діяльністю.

4.     У молодшому шкільному віці необхідно розвивати пізнавальну і самоуправлінську активність, формувати якості, які сприяють саморегуляції і самопізнанню.

5.     Підлітковий вік особливий для формування потреби в особовому і професійному самовизначенні і розвитку «персонального лідерства».

6.     У старшій ланці виникає необхідність в отриманні інформації про управлінські технології і використання їх для успішної самореалізації.

Практичні рекомендації класним керівникам

Години спілкування з класним керівником

1.     Година колективу. Розв’язуються актуальні проблеми життя загальношкільного і класного колективів, самоврядування, виконання спільних доручень. Підлягають обговоренню кожен учень відносини в колективі, результати змагань, проведення вечорів і походів, спортивна робота. Завершується ухваленням рішення, побажаннями кожному члену колективу.

2.     Година знань і переконань. Нові явища в науці і     мистецтві, світоглядні питання, загальні питання, питання етичного вибору і поведінки, права і етики.

3.     Година творчості. Організація творчої діяльності засобами самопізнання і самоутвердження, показ здатності вчитись, доброзичлива думка про результати творчості кожної дитини.

4.     Година турбування і уваги. Питання милосердя, комплекс агітаційно-масових заходів щодо охорони здоров’я і життя дітей, з техніки безпеки, санітарно-гігієнічних знань, з цивільної оборони, з правил дорожнього руху тощо.

формування класного колективу - первинне завдання класного керівника на початку адаптаційного періоду

Вчитель має складну, але дуже важливу місію – стати класним керівником. Дехто вважає її доповненням до своєї роботи, а інший – навпаки, найбільш важливою. Незалежно від того, наскільки важка є ця роботу, вона безумовно необхідна для дітей, тому що основна структурна ланка у школі – це клас. Саме в ньому зароджується інтерес до навчання, формуються соціальні відношення  між учнями. Клас представляє собою систему, яка допомагає реалізувати піклування про соціальне благополуччя дітей, вирішувати проблему їхнього  дозвілля, згуртовувати колектив, формувати відповідну емоційну атмосферу. Організатором діяльності учнів у класі, координатором впливу був і залишиться класний керівник.

Першочергове завдання класного керівника в сучасних умовах – це створення умов для саморозвитку та необхідність сформувати і виховати в кожному учневі, та в кожній учениці, перш за все, сильну особистість з ясно вираженим власним “Я”, здатною обґрунтовано обстоювати власну життєву позицію.

Класний керівник  - ключовий елемент в організації виховання в школі. Саме класний керівник повинен сприяти максимальному індивідуальному розвитку особистості та створити таку підтримку  під час нелегкого входження учнів у суспільне життя. Суспільству необхідні сильні люди в моральному і психологічному відношенні і тому вже у шкільному віці слід орієнтувати учнів на оволодіння способами спілкування з людьми, на створення моральної атмосфери колективу.

Допомогти дитині, навчити її жити в колективі може та повинен класний керівник.

У роботі класного керівника рекомендовано спиратись на наступні принципи:

v відкритість - спільне планування (класний керівник + учні + батьки);

v привабливість майбутньої справи - захопити учнів кінцевим результатом;

v діяльність - активна участь у заходах всіх рівнів;

v свобода участі - враховується думка учнів та батьків у виборі завдання у позакласному заході;

v зворотній зв'язок - обговорення кожного позакласного заходу (рефлексія);

v співтворчість (співпраця + творчість) - право вибору партнера по виконуваній справі.

v успішність - відзначати реальний успіх виконаної справи.

  У формуванні дружнього колективу, класний керівник має поставити перед собою ряд завдань (для прикладу), це, перш за все:

1. Формування класного колективу, дружного, згуртованого, творчого.

2. Створення умов для формування особи кожного учня.

3. Формування етично-ціннісних поглядів учнів.

4. Організація всіх видів діяльності, які допомогли б розкритися особистостям в моєму класі.

Слід проаналізувала документацію, що є на кожну дитину (особову справу, успішність, характеристику). Створення міцного колективу - процес важкий і тривалий, який вимагає не лише терпіння, але і творчості.

Цілі і завдання:

• адаптація учнів класу до навчання;

• формування і об'єднання класного колективу;

• виховання доброзичливого відношення до товаришів і поваги до старших;

• формування і розвиток пізнавальних інтересів, потреб і мотивів;

• покращення успішності і поведінки учнів;

• виховання соціально-адаптованої і толерантної особи, любові до школи і шкільних традицій;

•   прищеплення почуття відповідальності до навчання;

•прищеплення навичок культури поведінки, чуйності і взаємодопомоги.

Рекомендований стиль відносин між класним керівником і учнями класу:

• Не забороняти, а направляти.

• Не управляти, а співуправляти.

• Не змушувати, а переконувати.

• Не командувати, а організовувати.

• Не обмежувати, а надавати  (розумну) свободу вибору.

Свою діяльність по формуванню класного колективу рекомендовано розділити на декілька стадій, які взаємозв'язані між собою. Стадії формування класного колективу:

1.Вивчення класу, постановка цілей і завдань виховної роботи.

2.Організація класного самоврядування, створення класних традицій, встановлення правильних взаємин із загальношкільним колективом.

3. Встановлення сприятливого психологічного мікроклімату в класі.

На першій стадії формування класного колективу, коли діти вперше перейшли в середню ланку, керівні функції належать класному керівникові. Саме на ньому лежить основне завдання по формуванню сприятливих умов для розвитку кожної дитини, він заохочує дружбу дітей, запобігає загостренням в їх стосунках, підбирає і пропонує дітям види спільної діяльності.

Наступний крок для формування класного колективу - робота по організації класного самоврядування. У перший місяць навчального року слід провести вибори класного самоврядування. В їх основу слід покласти вибір учнів. Кожен учень має висловити свою думку про те, в якому секторі він хоче працювати (сектори та їх назву має підготувати класний керівник та озвучити дітях їх назву та функції), потім в якому  з секторів міг би працювати його однокласник. Після розподілу кожен сектор вибирає представника в актив класу, якому класний керівник передала деякі елементарні функції керівництва колективом (розподіл чергування по школі, збір щоденників, допомога класному керівникові у виставлянні оцінок, об'єднання в групи при підготовці до заходів і конкурсів).

Обов'язки мають бути чітко розподілені. Наприклад, навчальний сектор відповідає за ведення щоденників, своєчасний запис домашніх завдань. Спортивний сектор – за організацію всіх спортивно-оздоровчих заходів. Трудовий сектор – за організацію чергування по школі і в класі, за організацію прибирання на території школи. Художній сектор - за класний куточок, стінгазети. Сектор культури за проведення розважальних і культурно-масових заходів. Таким чином формується класне самоврядування. У класі всі учні охоплюються дорученнями з врахуванням їх інтересів, а це сприяє розвитку активності, ініціативи і діловитості.

Слід спільно оформити класний куточок, тобто другим моментом створен-ня колективу - робота, яка веде учнів до думки, що клас — це їх другий будинок, де затишок, тепло, взаєморозуміння залежать від них самих.

У домі, в сім'ї є час не лише для розваг і відпочинку, але і є час для праці. Тому на класних годинах предметом найсерйознішого обговорення має бути відношення до навчання, як до основного обов'язку школяра. Слід заохочувати не лише тих учнів, які отримують хороші оцінки, а і тих, хто значно  поліпшує свої результати.  В класному куточку слід позначати успіхи і прагнення до поліпшення успішності деяких учнів. Це дозволить підвищити зацікавленість учнів у процесі навчання, виховання, розуміння важливості відношення колективу до тих, хто недобросовісно відноситься до навчання або допускає зриви в поведінці. Обговорення, моральне заохочення, похвала вселяли упевненість в своїх силах, приводить до усвідомлення того, що навчання - це праця і основний обов'язок, а на розваги теж треба заслужити.

Для  об'єднання колективу слід проводити класні години  «Звідки ми родом?», «Чи знаємо ми один одного?», «Давайте поговоримо про роль кожного в житті класу». Використовувати різноманітні форм роботи з дітьми на класних годинах сприятиме згуртованості колективу, розвитку позитивного відношення один до одного.

Велике значення слід приділяти роботі з батьками. По перше це батьківські збори. Тема зборів повинна хвилювати   батьків, тоді збори проходять з інтересом та подальшою користю. Про недоліки дитини слід розмовляю лише під час індивідуальних бесід, починаючи з позитивних моментів, а потім переходячи до проблем,  на які треба батькам  звернути особливу увагу.

Поєднуючим ланцюгом між школою та усіма батьками має стати батьківський актив, який щиро допомагатиме в організації відпочинку дітей, прийматиме участь у всіх організаційних питаннях. Ідеальний та найбільш продуктивний варіант – рівноправна дружна взаємодія класного керівника, батьків та учнів, який направлений на благополуччя, гармонійний розвиток дітей.

Виховну роботу не можна відділити від навчальної, тому важливим напрямком діяльності класного керівника є співпраця з учителями-предметниками.

Зробити дітей більш ерудованими, вільними у думках, упевненими у собі допомагає особистісно-орієнтований підхід.  Це педагогічна система, яка містить у собі індивідуальний, різнорівневий, диференційований підходи, які втілюються під час сумісної роботи класного керівника та вчителя-предметника. На початку навчального року, класному керівнику слід звернула увагу вчителів – предметників на учнів, які мають проблеми, пов’язані з поведінкою та здоров’ям. Та разом вирішити, як допомогти дитині.

Важливу роль на цій стадії грає і встановлення правильних взаємин із загальношкільним колективом. Для життєдіяльності класного співтовариства істотне значення має участь у всіх шкільних заходах. Момент змагання, наприклад, під час проведення спортивних заходів з учнями  інших класів   також працює на об'єднання класного колективу.

На третій стадії формування класного колективу основним завданням є встановлення сприятливого психологічного мікроклімату в класі. Обов'язковою умовою розвитку особи дитини в колективі є емоційне благополуччя, потреба в спілкуванні. Кожен учень повинен знайти своє місце в класному колективі і реалізувати себе в різних позакласних заходах. Одна з форм активної взаємодії учнів у позакласній діяльності – класна година. На класній годині учні вчаться співпрацювати, міркувати, рефлексувати свої відчуття. Форми проведення класної години важливо вибирати як традиційні, так і нетрадиційні: ігри і вправи на підтримку психоемоцільнального фону, об'єднання колективу, підвищення адаптивних можливостей, формування мотивів особистого зростання, наприклад: «Мої успіхи у навчанні».

  Необхідно відстежувати розвиток взаємин учнів під час обговорення питань, які зачіпають у зв'язку з вибраними темами на класних годинах, їх роботу над завданнями. Це прекрасна можливість побачити статус кожного в класі і оптимізувати взаємодію учнів між собою.

Робота має продовжуватись постійно.  Учні мають зростати і розвиватися не лише фізично, але і духовно.

         Робота класного керівника непроста: усі педагоги знають, що класний керівник відповідає «за все» та повинен виконувати багато роботи одночасно. Тому слід постійно підвищую свій професійний рівень, приділяю увагу самоосвіті.

Колись Йоганн Вольфганг фон Ґете сказав: «Вчаться у тих, кого люблять». Щоб змінити інших їх треба любити. Наш вплив на інших  відповідає нашому відношенню до них.

ЗГУРТОВАНІСТЬ ШКІЛЬНОГО КОЛЕКТИВУ

ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ПЛЕХАНОВОЇ Т.В.

Це важливо:

1. Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.

2. Не відволікайтеся на незначні порушення моралізуванням.

3. Дотримуйтеся доброзичливого тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.

4. Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.

5. Створюйте умови, щоб "важкі", слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.

6. Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.

7. Будьте привітними.

8. Не виявляйте антипатій до "важких учнів", сподіваючись від них поганої поведінки. Підлітки відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.

9. Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.

10. Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.

11. Не соромтеся виявляти почуття гумору. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.

12. Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах.

Класним керівникам

1. У перший місяць навчання дітей у школі бажано поцікавитись у підлітків, які в них є побажання щодо тем, які будуть розглядатись на класних годинах на протязі навчального року.

2. Звернути особливу увагу на учнів, які з минулого навчального року умовно були віднесені до «групи ризику». Розробити спільно з психологом та соціальним педагогом план психолого-педагогічного супроводу дітей даної категорії.

3. Поставити до відома педагогів-предметників, які викладатимуть навчальний матеріал у Вашому класі вперше, про стиль керівництва, який Ваші учні сприймають найкраще, та індивідуальні особливості дітей (якщо у класі є учні з особливими освітніми потребами, учні «групи ризику», яскраві холерики, учні, які займають позицію неприйнятих).

4. Вести роботу по згуртованості шкільного колективу. Виробити єдині правила та вимоги до учнів. Розмістити дані правила на інформаційній дошці класу.

5. Позитивно підкріплювати прагнення учнів до спільної діяльності у шкільному колективі.

6. Приділяти увагу на класних годинах знайомству учнів з їх позашкільною діяльністю. Як показала практика, не всі учні у класі знають про досягнення своїх однокласників за межами школи, в основному вони орієнтуються на їх успіхи у шкільних олімпіадах.

7. Підтримувати добру традицію привітань учнів з Днем народження символічною листівкою і піснею про іменинника. Навіть старшокласнику буде приємна така увага з боку однокласників. Тут слід врахувати обов’язкову присутність класного керівника у вітанні учня класу.

8. Надавати педагогічні консультації індивідуального та групового характеру батькам учнів стосовно особливостей вікового періоду їх сина (доньки), звертати особливу увагу на психічне і фізичне здоров’я дитини. Заручіться підтримкою батьків учнів.

9. Якщо у класі є підлітки, схильні до пропусків занять без поважних причин, Вам, в обов’язковому порядку слід телефонувати батькам і цікавитись причиною, по якій їх дитина не з’явилась до школи. Повідомляти про відсутність такого учня соціально-психологічну службу школи.
10. "Щоденник поведінки класу", надасть Вам змогу бути у курсі поведінки ваших учнів під час уроків, які проводять ваші колеги. Ведення щоденника буде корисним лише в єдиному випадку - систематичності. Ознайомлення із записами дасть Вам змогу розробити план дій щодо усунення проблем. Підходьте до тих педагогів, записи яких Вас особливо неприємно вразили, та спілкуйтеся з ними з метою усунення тих чи інших проблем під час уроку.

11. Співпрацюйте з практичним психологом.

Окрім групової роботи з Вашими учнями, практичний психолог на індивідуальній консультації розповість Вам про індекс групової згуртованості та індекс ізоляції Вашого класу: лідерів, тих, кому надають перевагу у спілкуванні, прийнятими учнівським колективом, аутсайдерами. Ці знання допоможуть Вам педагогічно вірно вибудувати взаємовідносини з учнями класу, заручитись підтримкою лідерів класу, та поступово включити в шкільну родину неприйнятих учнів.

Пам’ятайте, Ви маєте бути в курсі усіх подій класу, підтримувати, допомагати, співпереживати, контролювати, направляти.

ЦІКАВІ ТА ПРОСТІ ВПРАВИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ВАМ ОБ'ЄДНАТИ КОЛЕКТИВ

В ідеальному світі стосунки між учнями та ученицями у школі чудові – всі товаришують з усіма, а непорозумінь навіть не може бути. Але у реальності дітям потрібен час для того, щоб пристосуватися одне до одного та порозумітися. Особливо – якщо вони до цього не вчилися разом або ж якщо у колективі з’явилися новенькі. До того ж навіть у сформованих класних колективах не завжди всі школярі та школярки розуміють, що вони – єдина команда. Створити сприятливу атмосферу допоможуть спеціальні тренінги.

Основними завданнями таких тренінгів є:

створення неформальних зв’язків та міжособистісних симпатій;
допомога дітям у пошуку свого місця у колективі;
формування вміння співпрацювати;
визначення оптимального рівня емоційної та психологічної сумісності.

Вправа 1. Будь ласка.

Мета: Підняти настрій та налаштувати дітей на подальшу працю.

Час: 5 хвилин.

Хід вправи: Усі діти разом зі вчителем стають колом. Вчитель демонструє різні рухи, наприклад, танцювальні або спортивні, а учні мають повторити за ним, але не всі поспіль, а тільки тоді, коли коли почують кодове слово: «будь ласка». Якщо хтось припуститься помилки, то виходить у середину кола та виконує якесь завдання, наприклад, стрибає на одній нозі, посміхається, наспівує тощо.

Вправа 2. Ми схожі.

Мета: Показати, що всі люди різні, але при цьому і схожі один на одного.

Час: 10-15 хвилин.

Хід вправи: Діти об’єднуються у дві групи, стають обличчям один до одного, утворюючи два кола - зовнішнє і внутрішнє. Спочатку учасник внутрішнього кола говорить своєму напарнику: «Ми з тобою схожі тим, що...». Ті діти, які стоять у зовнішньому колі, відповідають «Ми з тобою відрізняємося тим, що…». Потім усі роблять крок ліворуч або праворуч та опиняються перед іншими дітьми. Діалог повторюється.Вправа триватиме доти, доки школярі не опиняються перед партнерами, з якими розпочинали вправу.

Вправа 3. Моя буква.

Мета: Дізнатися більше один про одного.

Час: 10 хвилин.

Хід вправи: Кожен учасник отримує картку з певною буквою і називає її. Впродовж двох хвилин кожен має дібрати якомога більше слів, що їх описують і починаються саме на обрану літеру. Наприклад, якщо дитині дісталася літера «В», то можна сказати, що вона весела, вправна, витримана, вірна тощо. Кожен учасник ділиться своїми словами з іншими.

Вправа 4. Я тебе знаю.

Мета: Познайомитися краще та зблизитися.

Час: 10 хвилин.

Хід вправи: Діти отримують завдання: написати на аркушах свої імена, після чого вчитель збирає їх, складає у коробку і перемішує. Потім кожен з учнів навмання дістає з коробки папірець з чиїмось ім’ям. За п’ять хвилин діти мають подумати над тим, які риси характеру обраного однокласника роблять його цікавим та добрим товаришем.

Вправа 5. Спільна справа.

Мета: Навчити дітей співпрацювати, діяти злагоджено, «не перетягуючи ковдру» на себе.

Час: 15 хвилин.

Хід вправи: Усі учні та учениці об’єднуються у пари та беруться за руки. Так, тримаючись за руки, вони мають вільними руками (у когось з пари це ліва, а в когось - права), запакувати подарунки: загорнути в яскравий папір, а потім перев’язати стрічкою. Це справжній конкурс на злагодженість дій, швидкість виконання та, звісно ж, якість результату.

Вправа 6. Вигадана тварина.

Мета: Навчити дітей досягати мети, працюючи в команді.

Час: 20 хвилин.

Хід вправи: Учнівство об’єднується в декілька груп (залежно від кількості дітей у класі). Кожна команда отримує завдання спільними зусиллями намалювати вигадану тварину. Для цього видайте дітям акварельні фарби та пензлики. Взяти участь у створенні малюнку має кожен учасник команди. Після цього діти мають разом обговорити, яку назву матиме тварина, як і де вона живе, чим харчується, які у неї є особливості тощо. Потім учасники презентують свій малюнок іншим групам.

Ці вправи насправді зовсім не складні, до того ж вони здатні легко підняти настрій і вчителю, і учням! А головне – допоможуть дітям потоваришувати по-справжньому.

СПІЛКУВАННЯ ПЕДАГОГА З БАТЬКАМИ

Матеріал підготував практичний психолог Плеханова Т.В.

Психолого-педагогічні основи встановлення контактів з родиною учня.

Контакт між учителем і батьками можливий тоді, коли й ті й інші усвідомлюють, що в них загальна мета - добре виховання й освіта дітей, котрої можна досягти тільки загальними зусиллями. Для цього вчителю необхідно показати батькам, що він любить дітей такими, які вони є, з усіма плюсами та мінусами, а також стурбований їхньою долею, як і батьки.

Основним засобом установлення контакту з батьками для вчителя є він сам, вірніше, його педагогічний імідж, що включає в себе професійні знання, уміння їх давати та любов до дітей. Тому вчителю необхідно керуватись такими правилам взаємодії та способами встановлення контактів з родиною.

Перше правило. В основі роботи класного керівника з родиною повинні бути дії та заходи, спрямовані на зміцнення та підвищення авторитету батьків.

Повчальний, авторитарний, категоричний тон неприпустимий у роботі класного керівника, тому що це може бути джерелом образ, роздратування, незручностей. Потреба батьків порадитись після категоричних «повинні», «зобов'язані» зникає. Єдина правильна норма взаємин учителів і батьків - взаємна повага. Тоді й формою контролю стає обмін досвідом, порада та спільне обговорення, єдине рішення, що задовольняє обидві сторони. Цінність таких відносин у тому, що вони розвивають і в учителів, і в батьків почуття відповідальності, вимогливості, громадянського обов'язку.

Друге правило. Довіра до виховних можливостей батьків. Підвищення рівня їхньої педагогічної культури й активності у вихованні.

Психологічно батьки готові підтримати всі вимоги, справи та починання навчального закладу. Навіть ті батьки, які не мають педагогічної підготовки та вищої освіти, із глибоким розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей.

Третє правило. Педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя родини.

Класний керівник - особа офіційна. Але за родом своєї діяльності він мусить торкатись інтимних сторін життя родини, нерідко він стає вільним чи мимовільним свідком відносин, приховуваних від чужих. Хороший класний керівник у родині не чужий. У пошуках допомоги батьки йому довіряють таємне, радяться. Якою би не була родина, якими би вихователями не були батьки, учитель повинен бути завжди тактовним, доброзичливим. Усі знання про родину він повинен залучати на утвердження добра, допомоги батькам у вихованні.

Четверте правило. Життєстверджуюче налаштування у рішенні проблем виховання, опора на позитивні якості дитини, на сильні сторони сімейного виховання. Орієнтація на успішний розвиток особистості.

Формування характеру виховання не обходиться без труднощів, протиріч і несподіванок. Їх треба сприймати як прояв закономірностей розвитку, тоді складності, протиріччя, несподівані результати не викликають негативних емоцій і розгубленості педагога.

Індивідуальне спілкування

При спілкуванні з батьками вчитель має так будувати бесіду, щоби батьки переконались, що вони мають справу із професіоналом, який любить і вміє вчити та виховувати дітей.

Тому при підготовці до бесіди з батьками вчитель повинен добре обміркувати:

· мету;

· зміст бесіди;

· манеру поведінки, стиль мови, одягу, зачіски.

Кожна деталь повинна сприяти створенню образу дійсного фахівця.

Може бути два варіанти такого спілкування:

· з ініціативи вчителя;

· з ініціативи батьків.

Проведення бесіди з батьками з ініціативи вчителя

Постановка психологічної мети

Чого я хочу від батьків? (Вилити своє роздратування на дитину? Покарати дитину руками батьків? Показати батькам їхню педагогічну неспроможність?)

При всіх зазначених варіантах не варто викликати батьків, тому що такі психологічні цілі свідчать про професійну безпорадність педагога й негативно вплинуть на спілкування вчителя та родини.

Викликати батьків варто, якщо вчитель хоче краще пізнати, зрозуміти причини її поведінки, підібрати індивідуальний підхід до неї, поділитись позитивними фактами про дитину тощо, тобто психологічна мета повинна бути стимулом для подальшого спілкування з батьками.

Організація початку діалогу. Церемонія вітання

Вітаючи батьків, необхідно залишити свої справи, підвестись назустріч, посміхнутись, доброзичливо сказати слова вітання, представитись (якщо зустрічаєтесь уперше), звернутись до них за іменем і по батькові.

Установлення згоди на контакт

Це означає, що вчитель обов'язково обговорює час діалогу; особливо якщо він бачить, що батько квапиться, необхідно уточнити, на який запас часу той розраховує. Краще перенести розмову, ніж проводити її поспіхом, тому що вона все одно не буде засвоєна.

Створення обстановки діалогу полягає в тому, що вчитель обмірковує, де і як буде відбуватись діалог

Неприпустимо, щоб учитель сидів, а батько стояв, або щоб учитель сидів за своїм столом, а батько - за учнівським.

Треба простежити, щоб у класі нікого не було, ніхто не втручався в розмову. Посадивши батька, необхідно поцікавитись, чи зручно йому, звернути увагу на його і свої жести та пози. Жести та пози вчителя повинні демонструвати відкритість і доброзичливість (неприпустимі схрещені на грудях руки, руки на поясі - «руки в боки», закинута назад голова тощо).

Для зняття напруги батька й переходу до проблеми необхідно коректно й конкретно повідомити мету виклику, наприклад: «Мені хотілося кращим чином довідатись про (ім'я дитини), щоби підібрати до неї підхід», «Нам треба краще з Вами познайомитись, щоб діяти спільно», «Я ще не дуже добре знаю (ім'я дитини), бачу в ньому й позитивні риси та не дуже, мені потрібна Ваша допомога, щоби краще зрозуміти його» тощо.

Викликаючи батька для бесіди, учитель не повинен забувати, що бесіда має на увазі діалог, отже, йому треба обміркувати не тільки своє повідомлення, а й те, що він хоче почути від батька, тому йому необхідно сформулювати свої запитання до батьків учня та дати можливість висловитись їм.

Проведення діалогу

Початок розмови повинен містити позитивну інформацію про дитину, причому це не можуть бути оцінні судження: «У Вас гарний хлопчик, але...(далі йде негативна інформація на 10 хвилин), а не повідомлення про конкретні факти, що характеризують дитину з позитивного боку. Такий початок свідчить про педагога як про спостережливого й доброзичливого, тобто професіонала.

Факти про поведінку чи успішність учня, що викликають занепокоєння в педагога, повинні подаватись дуже конкретно, без оцінних суджень, що починаються на «не»: «Він у Вас неслухняний, неорганізований, невихований...» і т. д.

Також не варто після позитивної інформації про учня продовжувати розповідь про негативні факти через сполучник «але»: «Ваш син акуратний, охайний, але неорганізований».

Переходити до безсторонніх фактів найкраще у формі звертання по пораду: «Я ще не дуже добре знаю Петю, не могли би Ви мені допомогти розібратись (далі йде опис факту) або «Я не можу зрозуміти...», «Мене турбує...», «Я хочу зрозуміти, що стоїть за цим...».

При повідомленні негативних фактів рекомендується робити акцент не на них, а на шляхах подолання небажаних проявів.

Учитель має постійно підкреслювати загальну мету його й батьків відносно майбутнього дитини, тому не слід уживати висловлювання «Ваш син», тобто протиставляти себе й батьків. Рекомендується частіше говорити «ми», «разом», звертатись за іменем і по батькові до батька якнайчастіше. Найголовнішим у бесіді є висловлення батьків, оскільки саме вони роблять розмову бесідою, діалогом.

Від учителя потрібне вміння слухати. Після того як учитель закінчить своє повідомлення запитанням до батька з даної проблеми, він, використовуючи прийоми активного слухання, може довідатись багато важливого й необхідного про учня та його родину. Для цього педагогу треба всім своїм видом показати, що він уважно слухає батька.

Свою участь у діалозі вчитель може виразити через відображення почуттів із приводу розповіді батька: «Я радий тому, що в нас єдині погляди на...», «Мене здивувало...», «Я засмучена...» і т. ін. Виконання цієї умови запобігає виникненню конфліктів при різниці в думках і сприяє взаєморозумінню сторін.

Конкретні поради мають даватись учителем тільки в тому випадку, якщо батько просить у нього поради. Вони будуть ефективні тоді, коли будуть конкретні за змістом, доступні у виконанні, прості за формою викладу.

Завершення діалогу

Учителю рекомендується підбити підсумок бесіди на основі прийому рефлексивного слухання-»резюмування»: «Якщо тепер підсумувати сказане Вами, то...» й намітити шляхи подальшого співробітництва, домовитись про мету, місце та час майбутньої зустрічі.

Бесіда з батькам повинна закінчуватися церемонією прощання. Прощаючись із батьком, учителю варто, звертаючись до нього за іменем і по батькові, подякувати за бесіду, висловити своє задоволення нею, провести батька та сказати слова прощання доброзичливо та з посмішкою.

Проведення бесіди вчителем з ініціативи батьків

Установлення згоди на контакт. (Учасники діалогу обговорюють час його протікання.)

Уявіть ситуацію: візит мами став несподіванкою для вас. У вас немає часу з нею розмовляти. Як ви повинні діяти?

Виявивши максимум уваги та люб'язності до мами, учителю замість запобігання діалогу варто повідомити їй, що він не знав про її прихід і запланував дуже важливу справу, яку не можна відкласти, і має у своєму розпорядженні час у ... хвилин. Якщо маму це влаштовує, то можна порозмовляти, якщо ні, то він вислухає її в будь-який зручний для неї час.

У такий спосіб учитель дає зрозуміти про своє бажання діалогу, незважаючи на неблагополучні обставини.

Вислухайте батька. Дайте батькові «випустити пару». Пам‘ятайте, що насправді агресія спрямована не на вас, а на образ, що склався в батьків. Варто подумки відокремити себе від цього образу та, спостерігаючи за бесідою як би з боку, намагатися зрозуміти, що ж криється за агресією, що хвилює батька? Важливо не відповідати агресією на агресію, тому що інакше ситуація може стати некерованою.

Стежте за своєю позою! Вираження вчителем співчуття, розуміння переживань батьків: «Я бачу, Ви стурбовані успішністю (ім'я дитини)», «Постараюся зрозуміти Вас», «Давайте разом розберемось» додадуть бесіді конструктивного характеру, що допоможе з'ясувати справжню причину звертання до вчителя.

Учителю не слід упускати того, що батько приходить із певними фактами. Завдання вчителя полягає в тому, щоб визначити ступінь обґрунтованості цих фактів. Довести неспроможність цих фактів можна тільки за допомогою переконливих аргументів. Уміння вчителя використовувати об'єктивні, добре обґрунтовані аргументи підвищує його компетентність в очах батьків.

Необхідно відповісти на всі запитання батька. Це сприяє переходу бесіди на діловий рівень спілкування та з'ясуванню всіх інших «болючих точок» батька у сфері навчання його дитини.

Закінчити бесіду треба також з ініціативи вчителя.

Блог практичного психолога Плеханової Тетяни Василівни

ДРУЖНІЙ КЛАСНИЙ КОЛЕКТИВ

Новачок у класі

КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ У СКАРБНИЧКУ

Про розвиток здібностей учнів для створення самоврядування в класному колективі

формування класного колективу - первинне завдання класного керівника на початку адаптаційного періоду

ЗГУРТОВАНІСТЬ ШКІЛЬНОГО КОЛЕКТИВУ

РЕКОМЕНДАЦІЇ КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ

ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ПЛЕХАНОВОЇ Т.В.

ЦІКАВІ ТА ПРОСТІ ВПРАВИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ВАМ ОБ'ЄДНАТИ КОЛЕКТИВ

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ

Немає коментарів:

Повідомити про порушення