ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ! ДО УВАГИ ПЕДАГОГІВ!

 

Профілактика суїцидальних тенденцій
в учнівському середовищі

Матеріал підготовлено згідно

Додатоку 1 до листа КУМЦПРПП

від 25.02.2021 № 160

та чек листа профілактики

суїцидальних тенденцій в учнівському середовищі

консультана  комунальної установи «Міський центр

професійного розвитку педагогічних працівників»

Міської ради міста Кропивницького Сосновської М.В. 

Орієнтири профілактичної діяльності освітнього закладу

Фахівці зазначають, що будь-які несподівані або драматичні зміни, що впливають на життєдіяльність, емоційні ознаки, зміни в поведінці дитини слід сприймати як факт проблеми, небезпечної для психологічного здоров’я та ставитись до цих проявів з уважністю та відповідальністю за життя людини.

Профілактика суїцидальної поведінки серед  учнів – це, в першу чергу, забезпечення прав дитини, створення в закладі безпечного простору для життєдіяльності та інтеграції до соціального середовища, система комфортних взаємин з педагогічним та учнівським колективом. Виключно спільна діяльність адміністрації закладу, педагогів, психолога та батьків створює позитивні умови для збереження та зміцнення психологічного здоров’я дитини.

Перед психологічною службою та педагогічним колективом закладу освіти стоїть важливе  завдання - готовність педагогів, психологів, батьків надавати учням практичну допомогу. Якісна спільна робота психологічної служби, педагогів та батьків, спрямована на допомогу підлітку в процесі самопізнання та усвідомлення власної цінності, дослідження власних ресурсів, формування позитивної самооцінки, вміння поводитись в конфліктних та емоційно гострих, кризових ситуаціях, позитивний особистий приклад дорослих, в цілому, є профілактикою даної асоціальної проблеми.

Особлива роль у попередженні випадків суїцидів серед дітей та підлітків належить педагогам. Важливою складовою превенції суїциду в освітньому середовищі є психологічне благополуччя педагогів. Вони повинні володіти техніками емпатійного слухання, ведення довірливої бесіди, встановлення психологічного контакту, ведення групових дискусій.   Педагогічні працівники навчального закладу повинні працювати з дітьми в руслі особистісно-орієнтованого підходу, тобто кожного учня розглядати як окрему цінність, в центрі навчально-виховного процесу ставити інтереси дитини, її потреби, можливості та права.      Саме вчителі-предметники та класні керівники щодня спілкуючись з дітьми, в ході навчально-виховного процесу мають змогу фіксувати зміни в поведінці учнів. Тому дуже важливо, щоб кожен свій урок вчитель розпочинав зі «сканування» внутрішнього стану учнів класу. А саме: на початку уроку, вітаючись, вчитель має встановити короткочасний прямий зоровий контакт з учнями: пильно, доброзичливо подивитись дітям в очі, зафіксувати вираз обличчя. За особливостями мікроміміки, погляду  оцінити емоційний стан дитини. Якщо вчитель помічає щось незвичне, нехарактерне для когось з учнів (емоційні чи поведінкові прояви), сумнівається в тому, що в конкретної дитини не все гаразд, то після уроку необхідно обов’язково поговорити з дитиною, висловити свою підтримку і розуміння, звернутися з запитом до психолога, поспілкуватись з батьками, щоб з’ясувати причини змін у емоційному стані чи поведінці дитини.  

Рекомендації  для педагогів щодо здійснення профілактики

 та корекції суїцидальної поведінки в учнів

Підлітковий вік – гострий і напружений період переходу від дитинства до дорослішання, що супроводжується якісною перебудовою  усіх сторін розвитку особистості. Його часто називають кризовим, оскільки організм має підвищену чутливість до якихось певних зовнішніх і внутрішніх впливів, які саме в цей час призводять до дуже важливих, безповоротних наслідків.

Саме у цей період відбувається усвідомлення дитиною своєї індивідуальності, змінюється її ставлення до навколишнього світу, до себе, до інших людей, відбувається перебудова потреб та мотивів, поведінки. Водночас змінюються вимоги суспільства до підлітка. У зв’язку з цим підлітку необхідно погоджувати свої потреби з очікуваннями оточуючих та вимогами соціальних норм. Необхідність такого погоджування часто пов’язана із значними труднощами, які і стають причиною виникнення суперечностей у розвитку підлітка. Ці суперечності можуть протікати в гострій формі, зумовлюючи сильні емоційні переживання, порушення у поведінці  учня, у його взаєминах з дорослими та ровесниками. Стан стресу, нервового напруження, неврівноваженості є впливовим чинником, який зумовлює різні зрушення в психічній сфері особистості, може провокувати до суїцидальних думок і фантазій. В підлітковому віці немає відпрацьованих способів вирішення проблем, коло спілкування, найчастіше, обмежується однолітками, перед якими постають такі самі питання. А дорослі не завжди розуміють проблему та не готові надати підтримку. Отже, в надзвичайно бурхливий період свого життя підліток залишається сам на сам зі своїми проблемами. У цілому ряді випадків підлітки вирішуються на самогубство через байдужість та жорстокість дорослих. На такий крок, як правило, вирішуються замкнуті, ранимі за характером підлітки, які страждають від самотності і почуття власної непотрібності, що втратили сенс життя.

Психологічний сенс суїциду найчастіше полягає в реакції на афект, знятті емоційної напруги, відходу від тієї ситуації, в якій підліток опиняється поза власної волі.

Причини, які призводять до трагічної загибелі дітей і підлітків, різні, до того ж вони відрізняються від дорослих причин.  Нерідко сам перехідний вік стає причиною емоційного стресу. На жаль, саме підлітки  найчастіше опиняються у кризовому стані, який супроводжується сильними емоційними переживаннями, появою таких почуттів, як спустошеність, відчуженість, самотність  може призвести і до втрати сенсу життя. Метою суїциду є знаходження рішення. Суїцид не є випадковою дією. Його ніколи не роблять безглуздо чи безцільно. Він служить виходом з ускладнень, кризи або нестерпної ситуації. Стимулом до скоєння суїциду є нестерпний психічний (душевний) біль, від чого він прагне втекти.

Психологи виділяють основні мотиви суїцидальної поведінки серед школярів:

·                     переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;

·                     реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

·                     переживання, пов’язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків;

·                     почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;

·                     страх перед покаранням, приниженням, глузуванням;

·                     страх втратити своїх рідних;

·                     любовні невдачі, небажана вагітність;

·                     бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;

·                     наслідування «героїв» небезпечних ігор з Інтернету,  кінофільмів, книжок.

Щодо останнього мотиву, то психологи давно помітили пряму залежність між кількістю самогубств, які демонструють телебачення та інші засоби інформації, і реальною кількістю самогубств у суспільстві.

 Як помітити суїцид, який наближається?

Суїцидальні наміри дитини можна визначити за такими ознаками:

Словесні ознаки

Той, хто готується до самогубства, часто говорить про свій душевний стан. Він може:

· Прямо і явно говорити про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити».

· Побічно натякати про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися».

·   Багато жартувати на тему самогубства.

·   Проявляти нездорову зацікавленість питаннями смерті.

Поведінка та зовнішній вигляд

Людина, яка готується до самогубства, може:

·  Роздавати оточуючим речі, які є для людини особливо значущими, остаточно упорядковувати справи, миритися з давніми ворогами.

·   Демонструвати радикальні зміни в поведінці, такі як:

  - в їжі – їсти замало або забагато;

  - увісні – спати занадто мало або занадто багато;

  - у зовнішньому вигляді – стати неохайним;

 - у шкільних звичках – пропускати заняття, несподіване погіршання успішності, не виконувати  домашніх завдань, втрата інтересу до улюблених занять, уникати спілкування з однокласниками;

·     замкнутися, відсторонитися від родини й друзів;

· бути надмірно діяльним або, навпаки, байдужим до навколишнього світу, відчувати поперемінно то раптову ейфорію, то напади розпачу.

·    проявляти ознаки безпорадності, безнадійності й розпачу.

·   мати сумний вираз обличчя (скорботна міміка), пригнічений настрій.

·  емоційні порушення – апатія; схильність до самотності й відчуження; збуджений або агресивний стан; розмови про смерть, записки про самогубство, малюнки в чорному світлі, що відображають жорстокість, особливо спрямовану на себе; розкаяння; відчуття безнадійності, тривога, депресія, плач без причини; самоїдство.

Ситуаційні  ознаки

Зважитися на самогубство може той, хто:

· постійно ізольований в соціумі  (не має друзів або має тільки одного друга), почувається знедоленим;

·   живе в нестабільному оточенні (серйозна криза в родині – у взаєминах з батьками або між батьками; алкоголізм – особиста або сімейна проблема);

·   почуває себе жертвою насильства – фізичного, сексуального або емоційного;

·    робив  раніше спроби суїциду;

·   має схильність до самогубства через те, що його скоїв хтось із друзів, знайомих або членів родини;

·     переніс  важку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків).

Поради педагогу

Якщо ви виявили дитину із ознаками суїцидальної поведінки:

1. Повідомити органи управління освітою, фахівця комунальної установи «Міський центр професійного розвитку педагогічних працівників», який забезпечує консультаційний супровід діяльності соціально-психологічної служби міста.

2. Повідомити практичного психолога, соціального педагога, класного керівника. Створити безпечну, особистісно-орієнтовану і довірливу ситуацію навколо дитини і розпочати постійний щоденний контакт з дитиною.

3. Якщо ви є класним керівником дитини, переможіть страх над собою і поговоріть з дитиною, чи думала вона про смерть, як давно і які були її фантазії, думки, плани.

4. Спробуйте визначити ту складну кризову ситуацію, яка спричинила думки про власну смерть.

5. З‘ясуйте, чи є в родині підлітка дорослий, якого він поважає і любить, який є авторитетом або соціально близькою людиною. Знайдіть її і залучіть до постійної підтримки на певний час.

6. Будьте уважними. Не намагайтеся заспокоювати загальними словами типу «Ну, все не так погано», «Всі через це проходили», «Не варто цього робити». Дайте йому можливість висловитися. Ставте питання і уважно слухайте. Іноді можна просто мовчки посидіти з дитиною. Не давайте поради, а уважно вислуховуйте дитину, обговоріть її біль. Не засуджуйте за висловлювання про самогубство, а намагайтеся бути спокійними та ставтесь зрозумінням до проблеми, яка турбує дитину.

7. Задавайте питання - узагальнюйте, задавайте уточнюючі запитання, перефразовуйте, на кшталт: «Таке враження, що ти насправді говориш…», «Якщо я правильно розумію, ти..». Недомовлене, приховане, ви повинні зробити явним. Допоможіть підлітку відкрито говорити і думати про свої задуми. Це допоможе вам обговорити з дитиною заборонену тему, дасть можливість зрозуміти їй свої почуття та досягнути катарсису. Спілкуйтесь з використанням запитань «Що трапилося?», «Я помітив, що у тебе щось негаразд..» , «Які проблеми тебе турбують – я хочу тобі допомогти», «Що у тебе на душі? Що тебе турбує? тощо). Знайдіть час слухати про все, що буде говорити дитина. Якщо вона замкнулася – знайдіть ключик до неї, але не чиніть тиску на дитину.

8. Підкреслюйте тимчасовий характер проблем - визнайте, що його відчуття дуже сильні, проблеми складні - дізнайтеся, чим ви можете допомогти, оскільки вам він вже довіряє. Дізнайтеся, хто ще міг би допомогти в цій ситуації. Особливо важливо розпитати, як дитина розв’язувала подібні ситуації в минулому. Це буде корисно для розв’язання сьогоднішнього конфлікту.   Постарайтесь з’ясувати, що і хто залишились для дитини позитивно значимими. Під час розмови намагайтесь віднайти, вийти на ситуацію, яка допоможе розв’язати чи бодай полегшити конфлікт.

10. Пропонуйте конструктивні рішення. Попросіть подумати про альтернативні виходи з конфліктної ситуації, які не приходили дитині в голову. Допоможіть їй визначити витоки психологічного дискомфорту: «Що трапилося останнім часом?», «Коли ти відчув(ла) себе погано?» «Кого з оточуючих стосуються ці неприємні події?» тощо. Не пропонуйте невиправданої чи банальної розради. Не кажіть: «У всіх такі ж проблеми» чи «Ти насправді так не думаєш». Ці слова викличуть недовіру, змусять дитину ще більше відчути свою непотрібність. Вселяйте надію. Не говоріть порожніх слів розради: «Не турбуйся, все буде добре». Краще разом шукайте альтернативу: «Як би ти міг(ла) змінити ситуацію?», «До кого ти можеш звернутися за допомогою?», «Як ти можеш протистояти цьому?» Підкреслюйте сили і можливості дитини, вселяйте віру в те, що ситуація не така вже й безвихідна, що конфліктна ситуація колись закінчиться, а самогубство безповоротне.

11. Не залишайте дитину на самоті в ситуації високого ризику суїциду – залишайтеся з нею якомога довше, доки не вирішиться криза чи не прийде допомога.

У співпраці з практичним психологом , соціальним педагогом,

класними керівниками, учні КЗ "НВО № 8"

створили мотиватори "Цей дивовижний світ дитинства" очима тінейджерів

Рекомендації  для педагогів щодо здійснення профілактики та корекції  суїцидальної поведінки в учнів

           Матеріал підготував практичний психолог Плеханова Т.В. згідно рекомендації листа КЗ «КОІППО імені  Василя Сухомлинського» № 49/10-0919 центру методичної та соціально-психологічної служби управління освіти Кіровоградської міської ради.

          Суїцидальна поведінка – це аутоагресивні дії людини, які свідомо та навмисно спрямовані на позбавлення себе життя в результаті зіткнення з нестерпними життєвими обставинами. Фактор навмисності та передбачення смерті від подібних форм поведінки, що відносяться до нещасних випадків.

Основними складовими суїцидальної поведінки як динамічного процесу є:

I.                   Етап суїцидальних  тенденцій.

Вони є прямими або непрямими ознаками, що свідчать про зниження цінності власного життя, утрати його сенсу або небажання жити. Суїцидальні тенденції  виявляються в думках, намірах, почуттях або погрозах. На цьому етапі здійснюється превенція суїциду,  тобто його запобігання на підставі знання психологічних або  соціальних проявів.

II.                Етап суїцидальних дій.

Він починається, коли тенденції переходять у конкретні вчинки. Під суїцидальною спробою розуміється свідоме прагнення позбавити себе життя, що з незалежних від людини обставин (своєчасне надання допомоги, успішна реанімація і т.п.) не було доведено до кінця. Самоушкодження, які безпосередньо не призводять до самознищення, мають демонстративний характер і спрямовані на здійснення морального тиску з метою отримання певної вигоди, називаються парасуїцидом.

III.             Етап постсуїцидальної кризи.

 Він продовжується від моменту здійснення суїцидної спроби до повного зникнення суїцидальних тенденцій, що іноді характеризуються циклічністю прояву. Цей етап охоплює стан психічної кризи  суїцидента, ознаки якого (соматичні, психічні або  психопатологічні) і їхня виразність можуть бути різними. На цьому етапі здійснюються поственція і вторинна превенція суїцидальної поведінки. Поственція є системою заходів, спрямованих на подолання психічної кризи й адресованих не лише суїциденту, але і його  оточенню. Вторинна превенція полягає в попередженні повторних суїцидальних спроб.

Фактори ризику, що можуть стати причиною  дитячого і підліткового  суїциду:

1. Переживання образи, самотності і нерозуміння.

2. Наявна чи уявна втрата любові батьків, нерозділене почуття та ревнощі.

3. Переживання, пов’язані зі смертю, розлученням батьків.

4. Сімейні проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, часті покарання, надмірні очікування з боку батьків, фізичне чи сексуальне насилля в сім'ї, зростаюча кількість неповних сімей, виїзди батьків на роботу за кордон).

5. Почуття провини, сорому, ображеного самолюбства, самозвинувачення.

6. Страх осуду, кепкування і приниження.

7. Страх покарання, небажання попросити пробачення.

8. Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.

9. Почуття помсти, злоби, протесту в разі погрози чи здирництва.

10. Бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, уникнути неприємних наслідків, втекти від складної ситуації.

11. Співчуття чи наслідування вчинків друзів, родичів, героїв книг, фільмів чи кумирів.

12. Занижена самооцінка.

13. Психічні розлади.

14. Вживання алкоголю або наркотиків.

15. Відчуття зростаючої безодні між багатими і бідними, розмови про це.

16. Шкільні проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск вимог навчального процесу, конфлікти з учителями).

17. Депресія (агресія – типова маска депресії у підлітків).

Якщо людина серйозно замислила самогубство, то зазвичай про це можна здогадатися за характерними ознаками, які поділяються на три групи: словесні, поведінкові й емоційні.

Словесні ознаки:

1. Прямі і явні розмови про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити».

2. Непрямі натяки про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися».

3. Розмови або жарти про бажання померти.

4.Прояв нездорової зацікавленості питаннями смерті.

5. Запевнення у безпорадності і залежності від інших.

6. Прощання.

7.Повідомлення про конкретний план суїциду.

8. Подвійна оцінка значущих подій.

9. Повільне, маловиразне мовлення.

10. Самозвинувачення.

Поведінкові ознаки:

1. Будь-які раптові зміни у поведінці і настроях, особливо такі, що віддаляють від близьких людей.

2. Схильність до необачних і нерозсудливих учинків.

3. Надмірне вживання алкоголю чи таблеток.

4. Відвідування лікаря без очевидної потреби.

5. Роздавання дорогих речей або грошей.

6. Придбання засобів скоєння суїциду.

7. Підбиття життєвих підсумків, упорядкування справ, підготовка до самогубства.

8. Нехтування зовнішнім виглядом.

9. Пропуски навчальних занять, не виконання домашніх завдань, уникнення спілкування з однокласниками дратівливість, пригніченість.

Емоційні ознаки:

1. Амбівалентність, подвійність емоцій і почуттів.

2. Безпорадність, безнадія.

3. Переживання горя.

4. Ознаки депресії.

5. Почуття провини або невдачі, поразки.

6. Надмірні побоювання або страхи.

7. Почуття власної малозначущості.

8. Неуважність, розсіяність або розгубленість.

9. Надмірна самокритичність.

      Криза підліткового віку, сповнена бурхливими емоційними сплесками і різними суперечностями, зумовлена становленням свого «Я» та пошуком свого місця у суспільстві. Саме підлітковий вік характеризується високими проявами девіантної поведінки. Суїцидальна поведінка – це один з проявів відхилень у поведінці.

ТЕЛЕФОНИ ГАРЯЧИХ ЛІНІЙ

-             - Національна поліція за номером 102 та повідомити про факт насильства

-   - Урядовий контактний центр 15-47, де цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям.

       -  Безкоштовний номер системи безоплатної правової допомоги 0 800-213-103

       - Національна «гаряча лінія» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер з мобільного).

- Національна дитяча «гаряча лінія» -  Короткий номер 116 111 (безкоштовно з мобільних телефонів), 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів).

- Всеукраїнська дитяча лінія “Телефон довіри” – 0 800 500 21 80. - Національна “гаряча лінія” по запобіганню торгівлі людьми –  0 800 500 22 50.

- Національна “гаряча лінія” з питань насильства та захисту прав дітей – 0 800 500 33 50.

- Цілодобовий телефон довіри з питань допомоги жертвам насилля у сім`ї –  044 451 5 451.

- Телефон гарячої лінії UNICEF Україна –044 254 24 50.