Блог практичного психолога Плеханової Тетяни Василівни: БАТЬКАМ

Шановні батьки, вирішити психологічні проблеми дітей тільки в умовах шкільного навчального закладу, без взаємодії з батьками дитини неможливо. Така робота буде носити поверхневий характер, і та позитивна динаміка, яка з’явиться у розвитку дитини під час корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи з практичним психологом, дуже скоро зійде нанівець, якщо підтримка з боку батьків буде відсутня. Тому, в першу чергу, бажання батьків взаємодіяти з психологом, допомогти своїй дитині подолати проблемні моменти, є найважливішим фактором на шляху змін на краще.

Тільки спільна робота дасть позитивний результат.

Як правильно організувати дистанційне навчання та що робити, аби уроки вдома були ефективними та не приносили стрес кожному члену родини? Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено? На ці питання, Ви знайдете відповіді у статті "Навчання вдома: практичні рекомендації батькам від психолога", перейшовши за посиланням: https://padlet.com/wom271/fvki0m13yfmsabfp

Допомога в адаптації.

Практичні поради батькам, діти яких навчатимуться в освітньому навчальному закладі з 1 вересня 2022 року

       Школа зараз – це одна з часток нашого відчуття стабільності. Саме відчуття повернення до школи нагадує “повернення” до стану звичності.
       Чого варто дотримуватись:
·         Режим дня, який відповідає віковим потребам дитини. Правильно організований режим дня — необхідна умова розвитку дитини, зміцнення її здоров’я, підтримання високого рівня фізичної та розумової активності.
·         За будь-якої форми навчання важливо за можливості означити вдома місце, яке є “шкільним”, робочим.
·         Домовитися про сніданки, щоби не витрачати час та сили на вибір та супротив зранку.
·         Підготувати дитині можливий одяг з вечора, врахувавши при цьому варіант: «А раптом холодно чи дощ!»
·         Якщо дитина навчатиметься онлайн, треба домовитися, що робити вдома під час сирени. Нагадати, як вмикаються додатки, які використовують у навчанні.
·         Якщо дитина навчається офлайн і буде ходити до школи сама – пройти кілька разів (разом з нею) дорогою до школи.
·         Обов’язково продивитися, де на шляху є укриття, домовитися, що дитина має робити під час сирени, якщо йде, їде в транспорті, як обов’язково дитина виходить на зв’язок.
·         Підготувати наплічник: що із собою потрібно мати: печиво, вода, список телефонів близьких, бейджик з ім’ям та прізвищем і телефоном рідних, вологі та сухі серветки.
           Запитання від дітей (звісно, не про навчання :)
Перший етап у шкільному житті – відновлення взаємин, можливість відчути та зайняти своє місце. Близькість зцілює, створює простір безпеки. Багато дітей ідуть у нові школи, в Україні та за кордоном та ставлять батькам наступні запитання:
·         А я знайду друзів? (Звісно!!)
·      А це не буде зрадою моїх друзів і школи? (Точно ні, ти можеш продовжувати дружити з дітьми з твоєї попередньої школи, зможеш познайомитися з новими, а згодом усі зустрінетеся)
·       А я точно там буду потрібен? Усі місця в класі зайняті. (Нам точно є завжди місце, ти займеш своє)
·         А я зможу звикнути? (Ти точно з часом звикнеш)
·      А мені сподобається вчителька (в молодшій школі)? (Так, ви сподобаєтесь одне одному)
Що Ви нагадуєте донькі /сину:
·         Перепитувати вчителя, коли не зрозуміло.
·         Обов’язково знати, де туалет, вода.
·      Вітатися, просити про допомогу, просити вибачення, дякувати – пережитий стрес, зміни в житті та оточенні в багатьох дітей ці навички приглушили.
·         Дізнаватися правила нового середовища – вони можуть відрізнятися.
·         Обов’язково пам’ятати: не виходити зі школи, не попередивши вчителя та батьків.
·         Нічого на вулиці не чіпати!!!
·         Бути на зв’язку. Потурбуйтесь про те, щоб гаджет з якого дитина виходить на зв’язок з рідними перед тим, як дитина піде до школи було заряджено.
«Шановні батьки, Ви є прикладом для дитини, пам’ятайте про те, що Ви для неї - СУПЕРГЕРОЇ!»

Скоро до школи!

Матеріал підготував практичний психолог Плеханова Т.В.

Як тільки малюк дорослішає і досягає п'яти-шестирічного віку, більшість батьків хвилюють питання: «Як підготувати доньку (сина) до школи?», «Чи потрібно відвідувати додаткові заняття перед походом у перший клас?», «Що дитина має знати про школу, щоб навчання було в радість?»

У цьому нам і необхідно буде послідовно розібратися.

Хочу до школи...

Збори до школи починаються, звісно, не за місяць і не з магазинних полиць. Збори до школи починаються з народження, принаймні з того моменту, як малюк починає швидко бігати й виявляти незвичайну цікавість до книжок і газет. Батькам надто важливо сформувати в дитини відчуття значущості, важливості й престижності навчання. Зі школи починається самостійний дорослий шлях дитини, адже вона вперше виходить із родини в інше середовище, уперше вчиться ставити мету й досягати її, брати на себе відповідальність за свої вчинки. Наприклад, усі діти із захватом розповідають, як їх батьки ходять на роботу. Для малят — це щось надприродне, що дає незаперечний авторитет дорослому. «Піду працювати, коли виросту»,— вимовляється із подихом, діти часто граються «у роботу». Так чому б не подати дитині її прихід до школи саме як роботу? Дитина пишатиметься собою й прагнутиме не втратити дорогоцінного статусу. Батьки мають максимально демонструвати свою радість від того, що їхня дитина майже школяр. Так ви визнаєте в недавньому карапузові самостійну особистість, ви ставите його нарівні із собою, і цей лише один крок найкращим чином налаштовує дитину на серйозні здобутки. Вона вас не підведе.

Як не потрібно...

Тепер поговоримо про те, яких помилок вільно або мимоволі припускаються батьки на етапі підготовки дитини до школи. У першу чергу, не варто лякати школою. Будь-які фрази на зразок: «Таких, як ти, до школи не візьмуть», «Туди беруть тільки слухняних дітей» і «У школі побачиш, як складно навчатися, ще назад у садочок попросишся!» не мають жодного виховного характеру, а навпаки, змушують дітей хвилюватися, замикатися, відчувати невпевненість. Дитина може злякатися труднощів, що супроводжують шкільне навчання, якщо її увагу постійно акцентувати на цьому. Ранні підйоми, обов'язкові уроки, страх отримати зауваження від вчителя й виявитися поганим учнем — усе це може остаточно «отруїти» життя школяра, занизивши самооцінку, і навіть знеохотити вчитися.

Дуже поширеною помилкою батьків є неправильне налаштування, мотивація. Бажання, щоб їх дитина показувала відмінні результати з будь-якого предмету, завжди, а зробити помилку взагалі не припустимо, є вкрай згубним. Це не означає, що не потрібно звертати жодної уваги на успіхи в навчанні. Головне — не забувати про те, що дитина іде до школи для того, щоб здобувати знання. І ще одне правило: жодного грошового або іншого матеріального еквівалента за навчання. Знову ж, не плутати із заохоченням. Заохочувати й хвалити дитину не тільки можна, але й просто необхідно. Так вона зрозуміє, що робить щось дуже важливе, і робить це добре. Але в ідеалі заохочення повинне мати теж пізнавальний характер. Наприклад, похід у зоопарк, театр, сімейний день на природі, цікава книга.

Як підготуватись?

Питання про те, чи є потреба в ранньому навчанні математики, читання і письма залишається відкритим. Одні батьки впевнені в необхідності таких занять і намагаються з народження навчати дітей різних наук, інші батьки вважають, що всього повинна навчити школа, а ранні заняття — це «крадіжка» дитинства й не більш того. Мають рацію й ті, й інші. Як? Кожний батько допомагає будувати долю своєї дитини. І кожний батько має право на своє бачення, як це краще зробити. Однак, слід ураховувати, що зараз до школи приходять діти, які вже знають хоча б літери. До того ж на першій співбесіді їм ставляться запитання про навколишній світ. Зважаючи на це, усе ж таки корисним буде приділити увагу елементарному навчанню, ознайомленню з кольорами, квітами й деревами, літерами й цифрами, розвивати дрібну моторику рук. Усе це можна зробити вдома. Ба, більше, все це можна зробити під час гри («Четвертий зайвий», «Намисто унікальності», «Запам’ятай 10 слів», «Намалюй зі зразка хатинку»)

Отже, спершу поставте своїй дитині наступні запитання...

Запитання дитині 5-6 років:

1. Як тебе звуть?
2. Як звуть твою маму, тата, сестричку, братика?
3.Яка зараз пора року?
4. Зараз ранок, день чи вечір?
5. Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець?
6. Скільки пальців у тебе на руці? Покажи два пальчики, три.
7. Скільки оченят у ляльки? Для чого потрібні очі?
8. Що роблять віником, олівцем, ложкою?
9. Коли можна кататись на санчатах: узимку чи влітку? Чому?
10. Коли можна купатися в річці: узимку чи влітку? Чому?
11. Яких ти знаєш звірів, птахів? Хто більший: коза чи корова? У кого більше ніг: у собаки чи у півня?

Запитання дитині 6-7 років
1. Назви своє прізвище, ім'я, по батькові.
2. Хто старший: ти чи твій брат, сестра?
3. Скільки тобі років? А скільки виповниться через рік, два роки?
4. Коли ти снідаєш: уранці чи ввечері? Обідаєш: уранці чи вдень?
Що буває раніше: обід чи сніданок, день або вечір?
5. Де ти живеш? Де працюють твої тато, мама?
Ким ти хочеш бути, коли виростеш?
6. Яка зараз пора року — літо чи осінь, зима чи весна? Чому ти так важаєш?
7. Що робить листоноша, лікар, учитель? Хто лікує, а хто навчає?
8. Що більше — 8 чи 9; 5 чи 3?
9.Покажи свою ліву руку, праве вухо. Що знаходиться праворуч (ліворуч) від тебе в цій кімнаті?
10.Що потрібно зробити, коли випадково зламав чужу річ?
Не дивуйтесь, якщо запитання вам видалися дуже простими. У практиці багатьох педагогів зустрічалися діти, які не змогли відповісти на багато з них. Для кожного батька природньо вважати, що його дитина найрозумніша. Але інколи дитина не може відповісти на якісь із цих питань тільки тому, що батьки не вважали за потрібне їй це пояснити. Вони просто гадали, що їх чудовий малюк сам знає такі елементарні речі.

Якщо ж ваша дитина:
• щоранку чистить зуби, миє руки перед тим, як сісти до столу;
• допомагає вдома по господарству (прибирає ліжко, допомагає мамі накриває на стіл);
• може сама собі приготувати бутерброд, одягнутися відповідно до погоди, зав'язати шнурки і шарф;
• уміє самостійно утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час читання їй казки вголос, під час малювання, гри;
• здатна керувати своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерки, хоча вони і лежать на видноті; не вередує, якщо дорослі щось заборонили);
• уміє поводитися за столом (правильно сидить, акуратно їсть);
• має більш-менш стійкі інтереси (прослухування музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну);
• уміє поводитися в суспільстві (не перебиває старших, без нагадування є ввічливою, використовуючи словосполучення: «Будь ласка», «Дякую», «Доброго дня», «До побачення» та ін.);
• дотримується певного режиму дня;
• ставить питання і завжди вислуховує відповіді;
• прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання.
Тоді ваша дитина має високий рівень розвитку вольових навичок. А вони, у свою чергу, є основою довільного запам'ятовування, уваги, розумових навичок. І, відповідно, у вас і у вашої дитини буде значно менше проблем у школі.
До якої школи ви б не вирішили віддавати свою дитину, перехід дитини з дитячого садка, родинного кола до школи сприяє значним змінам в її житті. При цьому змінюється не лише життя самої дитини, але і життя сім'ї в цілому, особливо якщо дитина єдина або старша. Підготовка до цієї події дитині просто необхідна.

У якому віці?

Питання, з якого віку віддавати дитину до школи, не таке вже й просте. На перший погляд, може видатися, що коли дитина вміє читати — писати — лічити, то її вже час віддавати до школи. Тим часом про готовність дитини до навчання у школі можна робити висновок, лише проаналізувавши в комплексі певні чинники.

Календарний і фізіологічний вік дитини збігаються не завжди. У будь-якому разі більшість психологів не рекомендує віддавати до школи дитину, яка буде молодшою за своїх однокласників. Ідеться в цьому разі не лише про те, що вона може бути фізично слабшою за інших, а й про успішність на уроках фізкультури, праці. Відставання від більшості може спричинити небезпечні комплекси: «найслабший», «найнезграбніша».

Нерідко трапляється, що дитина відстає в розвитку навіть від своїх однолітків. Причин може бути багато — часті хвороби, що «загальмували» дозрівання, різні нервові розлади. Тому обов'язково слід проконсультуватися у педіатра, який спостерігає за дитиною і визначить рівень біологічного розвитку і стан здоров'я, а також у невропатолога, який перевірить ступінь зрілості нервової системи. А щодо інших чинників, то бажаною є консультація психолога.

Поради батькам майбутніх першокласників

· Аби перехід від дитячого садочка до школи був плавним, необхідно ще до початку навчального року познайомити дитину з майбутнім учителем, показати школу та клас. Корисно буде навіть просто походити по школі. Якщо є така можливість, було б добре познайомити дошкільня з деякими майбутніми однокласниками. Під час екскурсії важливо не забути показати дитині туалет і пояснити, що на уроці вона може відпроситися за потреби, адже хлопчики та дівчатка часто соромляться. А це може призвести до психосоматичних хвороб, таких як нервовий тік, приміром.

• Кілька разів пройдіть із дитиною весь маршрут від будинку до школи й у зворотному напрямку, навіть не зважаючи на те, що ви відводитимете і забиратимете її. Дорогою зверніть її увагу на світлофори, переходи, а якщо є необхідність, на ті види транспорту, на яких ви зможете дістатися до школи. Переконайтеся, що ваш малюк зможе принагідно назвати домашню адресу, ваш телефон, самостійно відімкнути двері.

• Заздалегідь переведіть дитину на режим дня, максимально наближений до шкільного. Якщо малюк вередуватиме й опиратиметься, можна спочатку вигадувати цікаві причини, через які йому необхідно рано прокидатися. Не можна, щоб школа наперед асоціювалася у дитини з неприємностями.

• Разом із дитиною приготуйте все потрібне для занять. Купуючи шкільне приладдя, давайте майбутньому першокласникові свободу вибору, розповідайте, на яких уроках усе це може знадобитися. Намагайтеся, щоб усі плани, пов'язані зі школою, мали відтінок мрії. Водночас, з іншого боку, розповідайте про неминучі труднощі й нову відповідальність.

• 3 найбільшою повнотою використовуйте цей період, коли дитина відкрита до сприйняття нового. Багато спілкуйтеся з нею, відповідайте на запитання, обговорюйте зміни, що відбудуться в її житті. Наголошуйте, що навчання в школі — це природний етап дорослішання в житті кожної людини. Розмовляючи про школу, розповідайте про те, як потрібно буде поводитися стосовно вчителя і шкільних товаришів (правила поведінки). Прихильно і з симпатією відгукуйтеся про майбутнього вчителя, завжди називайте його на ім'я й по батькові. І справа не лише в тому, що так дитина легше запам'ятає його ім'я. Значно важливіше, щоб майбутній першокласник перейнявся повагою до свого вчителя — практично неможливо чогось навчитися у людини, яку не поважаєш.

• Турбуючись про те, щоб першого вересня малюк був ошатним, не перестарайтеся, а то у нього може скластися враження, що всі приготування відбуваються заради одного святкового дня. Намагайтеся зробити так, щоб цей день став для вашої дитини серйозною життєвою віхою. Малюк готовий узяти на себе відповідальність за частину своїх шкільних обов'язків, ваше завдання — не заважати йому в цьому. Дайте можливість першокласникові виявити самостійність і відчути, що порядок на письмовому столі, правильно зібраний рюкзак, із вечора підготовлені одяг і взуття, своєчасно зроблені уроки передусім потрібні йому самому, а лише потім — батькам чи вчителеві.

• Готуйтеся разом зі своєю дитиною переживати перші неприємності й успіхи: з одного боку, доведеться вчити її непохитно і з гідністю переносити невдачі, з іншого боку — стежити за тим, щоб успіхи не ставали для неї приводом для зазнайства. Змиріться з тим, що ваша «найкраща» дитина може стати об'єктом критики. Це одне з найсуворіших випробувань для батьків, які нерідко схильні вдаватися до крайнощів.

• Не забувайте про правильне харчування і щоденний відпочинок дитини на свіжому повітрі. Не перевантажуйте першокласника заняттями, що потребують додаткового розумового навантаження. Не забувайте, що порівнювати успіхи малюка можна лише з його власними (наприклад місяць тому), а не з досягненнями дітей ваших друзів, сусідів чи колег. Батьки мають виявити витримку, спокій, справедливість, і безумовну любов до малюка, незалежно від його успіхів чи неуспіхів у школі.

· Ще один важливий момент — це батьківський настрій. Часто початок шкільного життя батьки сприймають не зовсім позитивно, передаючи свій настрій майбутньому першокласнику. Наприклад, відомий психолог і педагог Шалва Амонашвілі, заходячи в клас, вітався зі своїми учнями таким чином: «Вітаю, майбутні поети, вчені, музиканти!», — підкреслюючи, що всі діти — талановиті без винятку. Дитині потрібно пояснювати, що школа потрібна для того, щоб ти, доню (синку), стала найкращим шеф-кухарем або чудовим кореспондентом.

Головне, що має отримати дитина від школи: навчитися здобувати знання і задоволення від навчання; навчитися дружити, стати впевненою в собі, у своїх здібностях і можливостях.

Головне, любіть свою дитину! Адже найбільше бажання кожних батьків – це бачити свою дитину щасливу, і для цього необов’язково бути цілковитим відмінником.

Як відволікти дитину від гаджетів

Насправді все не так складно, як може здатися на перший погляд. Основні секрети криються в наступному:

1. Дайте відповідь на питання: що такого отримує син або дочка в комп'ютерній грі, чого немає в реальному світі? Задоволення потреби в адреналіні, азарті, визнанні, самопрезентації або щось ще? Ця відповідь наблизить вас до основних причин залежності від комп'ютерних ігор і допоможе зрозуміти, чим можна компенсувати її в життя.

2. Спілкування з дитиною. Діти віддають перевагу комп'ютерним іграм, тим самим уникають реального світу і повсякденних турбот. Тут вони постійно залишаються героями, завойовуючи цілі галактики, спілкуються в чатах і соціальних мережах. Їм просто не вистачає простого спілкування у повсякденному житті. Потрібно знайти підхід до дитини, навчитися розуміти її проблеми, тривоги і переживання, сприймати ідеї, сприяти поповненню бажань та не картати за невдачі. Дітям, точно як і дорослим, необхідна підтримка, розуміння і проста душевна розмова. Потрібно якомога більше ділитися переживаннями, бути щирим і питати поради. Тільки важливо не сперечатися.

3. Зацікавити дитину на своєму прикладі. Це теж дієвий спосіб, як позбавити дитину від комп'ютерної залежності. Відомо, що поведінка дітей на 100% визначається поведінкою батьків. Відмінним варіантом є записатись із дитиною на курси, які допоможуть розвиватися вам разом. Це може бути фотографія, малювання, спорт, естрадний вокал, виготовлення листівок з бісеру і т.д. Корисні альтернативи, але головне, разом!

4. Введення щоденних традицій. Спільне приготування вечері з красивою подачею, цікавими рецептами та приємною атмосферою дозволить внести в буденність незабутні емоції радості. Після вечері можна відправитися на прогулянку, насолоджуватися краєвидами, позайматися спортом і т.д.

5. Проведення часу за містом і заохочення активних розваг.
Поїздки на свіже повітря покращують не лише фізичне, а й душевне самопочуття. Лісові прогулянки, катання на велосипедах, відвідування ігрових атракціонів, під час канікул - дитячий табір з виїздом з міста — відмінна ідея, як відволікти дитину від гаджетів.

6. Пам'ятайте одне важливе правило — показувати дитині поведінку потрібно на своєму прикладі. Такий підхід набагато ефективніше, ніж крики і виховні бесіди. Якщо ви самі проводите багато часу за екраном монітора, не чекайте, що ваші заборони сприймуть всерйоз. У будь-якому випадку потрібно докласти певних зусиль для досягнення бажаної мети. Наприклад, створити "План здорового використання гаджетів в сім'ї" та колективно його дотримуватися. Безумовно, що зробити це за один день не вийде, адже доведеться перебороти в першу чергу власні звички, злість, лінь і небажання змінюватися.

7. Існує величезна кількість способів, чим зайняти дитину замість комп'ютера. Достатньо знати її смаки та уподобання. Головне — прислухатися до свого чада, розуміти його, що і дозволить зробити правильний вибір.

Будьте прикладом для наслідування

НеБийДитину

Діти і батьки: як дружити батькам із сучасними дітьми

Повідомлення у Viber від Борі.

— Скажи, як тобі футболки? Висилаю фотки.

Дивлюся п’ять фото. Думаю. Дивуюся його смаку.

— Мені подобаються дві останні. А тобі які?

— Усі. Смайлик. Але візьму тільки три, решта — дорогі. Дякую за допомогу.

— Покажеш потім на собі. Звертайся. Смайлик.

Ви думаєте, це розмова з приятелем? Ні! Це розмова мами з одинадцятирічний сином!

Сучасні діти не такі, якими були ми в їхні роки, і з ними необхідно будувати нові, рівні стосунки. Очевидно, що раніше батьки були для дітей авторитетами. Вони знали і бачили більше, ніж діти. Лише в них можна було отримати відповіді на запитання. Мами і тата краще знали про все. Діти глибоко всередині розуміли це і дозволяли собою керувати. Але що ми бачимо в сучасному світі? Дворічна дитина легко відкриває YouTube і знаходить потрібний мультфільм. П’ятирічна дівчинка порівнює ціни на улюблених ляльок. Одинадцятирічний син вибирає одяг через інтернет, купує самостійно гаджети і вивчає маршрут закордонної подорожі. Усе, що скажуть батьки, — дитина легко може перевірити за допомогою Google. При цьому найстрашніша загроза навіть для малечі — позбавлення доступу до всесвітньої мережі. Тільки не будемо забувати, що у чада в соціальних мережах 200-300 друзів, що живуть неподалік, і дитина таки знайде, де вийти в мережу.

"Міць і авторитарність батьківського «Я краще знаю!» блискавично втрачає значимість. Якщо Ви все ще на іншій стороні оборонної лінії, прокладеної між Вами і «комп’ютеризованою» дитиною, Ви свідомо програли бій.

Міняємо тактику і стратегію

Спробуймо міняти тактику і стратегію виконання батьківського обов’язку: «Мама і тато — не командири, а друзі!» Дружити з дитиною — це інакше, ніж з дорослим, але суть схожа. В її основі — повага до думок, слів, інтересів, вчинків дитини. Визнання її особистістю, яка знає, що для неї добре, а ми їй у цьому довіряємо. Визнання своїх помилок. Пошук спільних тем для розмови, способів приємно провести час один з одним і багато іншого.

Ось лише один приклад. Весна. Прохолодно. Мама із семирічною донькою на набережній, вона бачить річку і починає просити: «Хочу купатися». Що б мама сказала раніше? «Вода крижана, навіть не думай!» А донька почала б випрошувати та ображатися. Тож мама відповідає, що почекала б літа. А що вона про це думає?

— Я швидко, щоб не замерзнути.

— Вирішуй.

Донька знімає черевики, бродить по воді, але зайти так і не наважується. «Холодно».

Будуючи дружні стосунки з дитиною, батьки можуть зіткнутися з не очевидними проблемами. Наприклад, непросто послабити хватку батьківського контролю. «Не бігай, впадеш! Забруднишся!», «Не їж цукерок, зуби заболять!» Друзям кажуть інакше: «Ти можеш впасти, якщо побіжиш, земля після дощу слизька». У такому варіанті дитина сама приймає рішення, що робити. Вона попереджена про небезпеку, а не отримала наказ згори. Відчуває, що зважають на її бажання, ведуть діалог, довіряють у прийнятті рішення.

Друга проблема — скільки часу ми виділяємо на спілкування. Друзів ми можемо бачити не часто, але якщо відбулася зустріч, ви сідаєте поруч, дивитеся в очі, виказуєте повагу. Навряд чи будете куховарити чи «втикати» в ноутбук, одним вухом слухаючи розповідь друга. А з дітьми? Діти можуть захотіти поділитися почуттями в будь-яку хвилину. І якщо дорослий може потерпіти, то часом, не вислухавши дитину вчасно, можна вбити в неї бажання відкривати душу…

Коли вас кличуть діти, варто сісти поруч, слухати, кивати, перепитувати, радіти, співпереживати. І дитина відчуває, що її чують, що її світ важливий для вас. А як бути зі справами? Думаю, через 30 років ваша діти згадають душевне спілкування, і це важливіше, ніж спогади про вимиту до блиску підлогу та п’ять страв на вечерю.

(за матеріалами психолога Ірини Овчар)

Підліток поводиться зухвало: як виправити ситуацію?

Існує багато способів, за допомогою яких дитина висловлює неповагу до дорослих: сварки, зухвалість, ігнорування прохань, сарказм та інші. Якщо ви зіштовхуєтеся з такою поведінкою своєї дитини, ви не одні: це проблема для батьків у всьому світі.Правда полягає в тому, що таким чином діти (особливо підлітки) намагаються вирішити свої проблеми. Зіштовхуючись із правилами й обмеженнями, діти відчувають безсилля, і за допомогою зневажливого поводження вони намагаються знову отримати контроль над ситуацією. Якщо їм вдається спровокувати суперечку з вами, вони опиняються у виграшному становищі, адже тепер ви сперечаєтеся про їх повагу до вас, а не про необхідність дотримуватися розпорядку або виконувати домашнє завдання.

Причини такої поведінки полягають у тому, що дитина росте й більше не вважає себе маленькою. Підлітки схильні прагнути свободи, й зневажлива поведінка – один із способів виразити це. Так, важливо дозволяти підлітку виражати своє прагнення до незалежності, але при цьому потрібно вказувати йому на те, що його поведінка зухвала, вона принижує й завдає болю іншій людині.

Хоча зневажлива поведінка й цілком логічна в підлітковому віці, не варто дивитися на неї крізь пальці, тому що від цього вона тільки посилюється.

Що викликає зневажливу поведінку в підлітка

Розглянемо п'ять найбільш імовірних причин зневажливої поведінки підлітка та спробуємо знайти способи її уникнути.

Причина № 1. Ви приймаєте слова підлітка на свій рахунок

Часто підліток висловлює свою фрустрацію за допомогою насмішок або сарказму в бік батьків. І така поведінка завдає болю. Підлітки шукають слабкі місця, щоб втягнути вас у суперечку, змусити захищати себе та встановлені вами правила. Якщо приймати все це на свій рахунок, вам буде важко справлятися з такою поведінкою. Демонструючи гостру реакцію на репліки підлітка, ви провокуєте його продовжувати чинити так само. Це дратує, але батькам не потрібно відразу ж намагатися виправляти подібну поведінку.

Якщо підліток відкрито не порушує встановлених правил, можна просто ігнорувати дрібні прояви такої поведінки. У випадку, коли підліток, виходячи з кімнати, невдоволено бурмоче щось собі під ніс – це нормально. Але коли дитина відкрито проявляє неповагу до інших людей або демонструє неприйнятну поведінку, варто втрутитися.

Як діяти в такому випадку? Визначте для себе, з якою поведінкою підлітка ви готові змиритися, а на яку потрібно звертати увагу. Пам'ятайте, що зневажливою поведінкою дитина не ставить мету вас образити. Для підлітка це просто спосіб упоратися з фрустрацією. Постарайтеся поставитися до поведінки дитини з максимальною об'єктивністю. Це не означає, що вам не можна дратуватися. Постарайтеся впоратися зі своїми емоціями, перш ніж реагувати на поведінку підлітка. Акцентуйте всю увагу на темі розмови.

Причина № 2. Лихослів'я на адресу інших людей

Іноді життя повне стресів: начальник на роботі вимагає неможливого, сусіди галасують за стіною, родичі дратують своїми претензіями. Для вас це слушна нагода показати своїм дітям приклад того, як можна впоратися зі своїм роздратуванням або обуренням. Діти багато чого вчаться на нашому прикладі. Якщо ми лихословимо або погано відгукуємося про інших людей, не варто дивуватися тоді, коли наші діти почнуть чинити так само.

Як діяти в такому випадку? Батькам варто показувати позитивний приклад своїм дітям. Вони спостерігають за вами, навіть якщо удають, що їм все одно. Якщо ви хочете прищепити дитині шанобливу поведінку, поважайте інших людей і навчіть цьому свою дитину.

Причина № 3. Погляд на ситуацію очима дитини

Як можна дивитися на ситуацію очима дитини, коли йдеться про неповажну поведінку? Припустимо, підліток скаржиться на те, що йому в школі задають багато завдань. Ви навіть можете погодитися з тим, що вчителі дійсно задають багато завдань. Стаючи на сторону дитини, ви часто помічаєте, що й самі роздратовані вчителями. Ви погоджуєтеся з тим, що завдань дійсно занадто багато і вчителі не мають рації. Тим самим ви даєте зрозуміти, що не завжди шанобливо ставитеся до того, хто, на вашу суб’єктивну думку, не має рації. А підліток в ту ж мить починає думати, що коли ви вважаєте, що хтось помиляється, то можна виявити по відношенню до нього грубість.

Як діяти в такому випадку? У будь-якому випадку потрібно знайти ПРИЙНЯТНИЙ спосіб заявити про свою незгоду. Стаючи дорослішими, підліток зустрічає все більше й більше людей, з якими він не згоден. Тому йому потрібно навчитися виражати свою незгоду в спокійній манері.

Причина № 4. Акцентування уваги на поганій поведінці підлітка

Батьки підлітків схильні думати: «Моя дитина дуже часто проявляє неповагу до людей. Потрібно її весь час контролювати, щоб вона виправилася». У зв'язку з цим батьки постійно зупиняють дитину й роблять їй зауваження. Іноді підліток намагається поводитися добре, але в нього нічого не виходить. Постійні зауваження викликають у нього обурення. Якщо підлітку постійно вказувати на його недоліки, він може зробити висновок, що він просто не здатний на хорошу поведінку. Постійна увага батьків до недоліків тільки погіршує ситуацію.

Як діяти в такому випадку? Діти добре реагують на похвалу. Похвала дає дитині не тільки позитивні емоції, а й важливий зворотний зв'язок: вона розуміє, що батьки схвалюють її поведінку. Коли ви помічаєте хороші вчинки дитини, говоріть їй про це: «Добре, що ти пішов у кімнату, а не став сваритися з сестрою. Я знаю, як ти намагаєшся контролювати свої емоції. Я ціную це».

Причина № 5. Прагнення поваги

«Я твоя мати, і ти повинен ставитися до мене з повагою!» Знайома фраза? Багато батьків стурбовані тим, що діти їх зовсім не поважають. Але повага до батьків не виникає в дітей автоматично. Більш того, підлітки зазвичай думають, що вони розумніші за батьків – це типове юнацьке помилкове судження. Тому неможливо змусити дітей поважати вас. Повага – це почуття, і не можна змусити людину відчувати що-небудь. Але як же домогтися від дитини гарної поведінки, якщо в неї немає навіть поваги до вас? Для цього потрібно акцентувати увагу на поведінці, а не на почуттях дитини, навіть якщо ці почуття стосуються вас.

Як діяти в такому випадку? Ви не можете вимагати, щоб дитина відчувала повагу, але ви можете вимагати від неї шанобливої поведінки. Коли підліток погано поводиться, скажіть йому: «Тобі може не подобатися правило, але його потрібно виконувати», «Ти можеш відчувати роздратування, але обзивати мене не можна». Акцентуйте увагу на поведінці, а не на почуттях.

Не турбуйтеся, якщо ви одразу не можете впоратися з неповажною поведінкою дитини. Визнання того, що ви вибрали неправильний метод – перший крок до вирішення проблеми. Це займе багато часу й енергії, але в результаті ви зможете навчити дитину поводитися чемно, з повагою.

Пам’ятайте про ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД!!!

Анкета – самоаналіз для батьків

Шановні батьки! Спробуйте подивитися на себе очима Вашої дитини і дайте відповідь на наступні питання:

1. Яким (якою) мене бачить мій син чи донька?

2. Чи відчуває моя дитина, що я її люблю?

3. Чи вважає вона, що я її розумію?

4. Чи є в неї підстави думати про мене, як про справедливу, добру, чуйну людину?

5. Чи подобається їй, як я з нею розмовляю?

6. Чи хотів (хотіла) би я, щоб вона так розмовляла зі мною, як я з нею?

7. Якщо я, коли ми сваримося чи сперечаємося, відчуваю образу, злість, то що вона відчуває до мене?

8. Чи хотів би я, щоб мене зараз виховували так, як я виховую свою дитину?

9. Чи відчуває вона себе одинокою, чи має відчуття, що її не розуміють?

10. Від чого вона страждає і чи знаю я про ці страждання або навіть не здогадуюсь?

11. Чи є у нас з нею хоча б одне заняття, яким ми обоє займаємося із задоволенням?

12. Чи часто ми разом проводимо своє дозвілля?

Висновки ви можете зробити самостійно, але зверніть особливу увагу на те, чи чесними ви були з собою, коли давали відповіді на перераховані запитання! Можливо варто щось змінити у стосунках з дитиною? Обдумайте всі відповіді та сплануйте подальше спілкування з дитиною так, щоб наступного разу, пройшовши цей тест, ви могли щиро порадіти, що ви – найкращі батьки!

Ваша дитина – підліток

(рекомендації практичного психолога Плеханової Т.В. )

Підліткова криза (пубертатна) - характеризується емоційною нестійкістю, різкими змінами у поведінці, прагненням до ідеалів, максималізмом, значними фізіологічними зрушеннями (дорослішання). Відбувається знецінення раніше привабливих шкільних занять, взаємин із близькими, дорослими. Далі наростають явища конфліктності поведінки, з’являється прагнення до емансипації від близьких дорослих. Як правило, знижується успішність навчальних занять, з’являється підвищений інтерес до спілкування з однолітками і старшими дітьми.

Психологічний зміст підліткової кризи пов'язаний з виникненням у дітей почуття дорослості, розвитком самосвідомості, ставлення до себе як до особистості, до своїх нових можливостей і здібностей.

Підліткова криза-перехід до нового вікового періоду, що має бути наповнений новим культурним змістом, зокрема, новою провідною діяльністю. Саме на цьому віковому етапі у підлітка відбувається відкриття і ствердження свого унікального і неповторного «Я».

Ви маєте знати:

З ким приятелює ваша дитина.
Де проводить вільний час.
Чи не пропускає занять в школі.
В якому вигляді або стані повертається додому.

Не дозволяйте підлітку:

Йти з дому на довгий час.
Ночувати у малознайомих для вас осіб.
Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих, родичів на тривалий час вашої відсутності.
Знаходитися пізно ввечері на вулиці.
Носити чужий одяг (подружки, друга).
Зберігати чужі речі.

У вашої дитини проблемно-переломний період, тому будьте особливо спостережливими, уважними, небайдужими.

У 5-му класі розширився обсяг основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час для підготовки уроків. Забезпечте своїй дитині вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.

Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя - прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем.

Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде формуватись ваш син чи донька. Це залежить від кожного й від вас теж.
Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.
Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.
Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.
Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - перший ворог.

Вирази, які боляче травмують дитячі душі, і яких бажано уникати:

· Я тисячу разів тобі казав…

· Невже тобі не зрозуміло, що…

· Скільки разів треба повторювати…

· Всі люди…, а ти…

· Ну на кого ти схожа (схожий)?..

· Що ти до мене причепилась (причепився)?..

· Ти такий (така), як твій батько (мати)…

· Я зайнята(зайнятий).

Вирази, які бажано вживати якомога частіше:

· Ти в мене такий хороший!

· Порадь мені, будь-ласка…

· Ти мене завжди правильно розумієш…

· Ти в мене молодець!

· Як я тобі вдячна!

· Які в тебе чудові друзі!

· Я тобою пишаюсь!

Чому підліток не бажає навчатися?

Матеріал підготував практичний психолог Плеханової Т.В.

Перебудова навчальної діяльності.

У підлітковому віці істотно перебудовується характер навчальної діяльності. Причому не тільки ускладнюється сама навчальна діяльність: збільшується кількість навчальних предметів, учителів, у яких різні вимоги, різний стиль проведення уроку, прихильне ставлення до старанних учнів.

Головне, поступово наростаюча дорослість підлітка змінює його підхід до форм і методів навчання. Якщо учень ще недавно охоче слухав докладні пояснення вчителя, то тепер подібна форма знайомства з новим матеріалом часто викликає в учня нудьгу, байдужість, явно обтяжує його. Схильний раніше до дослівного відтворення навчального матеріалу, він прагне тепер викладати матеріал своїми словами, і протестує, коли вчитель вимагає точного відтворення (формули, закону, визначення).
Розширення зв'язків з навколишнім світом, широке всепоглинаюче спілкування з однолітками, особисті інтереси й захоплення також часто знижують безпосередній інтерес підлітків до навчання.

Свідомо – позитивне відношення учнів до навчання виникає тоді, коли навчання задовольняє їхні пізнавальні потреби, завдяки чому знання набувають для них певний зміст як необхідна й важлива умова підготовки до майбутнього самостійного життя. Однак тут часом спостерігається розбіжність: прагнення до набуття знань може сполучатися з байдужним або навіть негативним відношенням до шкільного навчання. Це може бути своєрідною реакцією на ті або інші невдачі в навчанні, на конфлікт із учителем. Підліток зазвичай гостро переживає ці невдачі: робить вигляд, що до успіхів у навчанні він зовсім байдужний.

Найбільш істотну роль у формуванні позитивного відношення підлітків до навчання, грають змістовність навчального матеріалу, його зв'язок з життям і практикою, проблемний й емоційний характер..викладу, організація пошукової, пізнавальної діяльності, що дає учням можливість переживати радість самостійних відкриттів, озброєння підлітків раціональними прийомами навчальної роботи, навичками самовиховання, що є неодмінною передумовою для досягнення успіху.

Причини небажання навчатися у підлітків

Багато батьків, які виховують підлітків, задаються питанням, чому вони не хочуть вчитися. Причин такого ставлення до школи може бути безліч, деякі з них ми зараз розглянемо:

1. Підліток не хоче вчитися, тому що не бачить у цьому сенсу.

Розповіді про те, що якщо не будеш добре вчитися, то нічого не доб'єшся в житті, ніяких результатів не дадуть. Сучасні підлітки усвідомлюють несправедливість дійсності і добре знають приклади того, що можна «добре влаштуватися» і без навчання.

Рекомендація: у такому випадку потрібно якомога частіше показувати на доступних прикладах, що знання та освіта роблять життя більш захоплюючим і цікавішим, розширюють межі і відкривають нові горизонти.

2. У підлітка немає бажання вчитися через те, що йому нецікаво.

Деякі досить здатні або обдаровані діти сумують на одноманітних уроках у загальноосвітніх школах. Часом вчителю складно знайти індивідуальний підхід до кожного учня з класу, і тому «акцент» робиться на середній рівень, обділяючи увагою «особливих» дітей. Іноді в такій ситуації учень, який прагне задавати багато питань і якось виділяється з групи, стає «білою вороною», що ще більше налаштовує його проти школи.

Рекомендація: поговоріть з учителем про підняття мотивації – участь в олімпіадах, шкільних вікторинах. Подумайте над питанням, не як змусити підлітка вчитися, а як зробити так, щоб він сам із задоволенням тягнувся до знань.

3. Підліток і конфлікти в школі.

Конфлікт може виникнути з багатьох причин: перехід в нову школу, невдала спроба завоювати лідерство, протиріччя з учителем.

Рекомендація: поговоріть з дитиною, (навіть якщо підліток неправий), спробуйте зрозуміти її почуття і вчинки. Розмовляючи з дитиною, не давайте їй рекомендацій і порад про те, що потрібно робити, адже в ситуації з'ясування відносин ми діємо так, як відчуваємо. Тому спробуйте поговорити з підлітком про його почуття. Вчинки можуть бути правильними і неправильними, а почуття – це реальність і переживання. Головне, дати дитині підтримку, щоб у неї були сили самостійно впоратися з конфліктом. Можна поділитися прикладом своїх дитячих труднощів, це допоможе підлітку відчути, що він не самотній у своїй проблемі.

Як мотивувати підлітка на навчання?

Щоб підвищити мотивацію підлітка до навчання, батькам необхідно слідувати правилам:

ніколи не порівнюйте свою дитину з однолітками, які домагаються більших успіхів, особливо, якщо хтось з однокласників викликає у вашого сина / доньки антипатію;
ніколи не лайте в присутності підлітка школу і вчителів, тому що таким чином ви пригнічуєте авторитет і тільки підсилюєте небажання вчитися;
акцентуйте увагу на хороших вчинках підлітка, хваліть його і менше вказуйте на недоліки;
не розповідайте підлітку негативних прикладів про те, що може бути, якщо він / вона будуть погано вчитися – краще надайте підлітку підтримку і оптимістично будуйте разом плани;
не тисніть на підлітка, викликаючи в нього почуття провини і жалю – це прямий шлях до замкнутості, краще розкажіть позитивні приклади про тих, хто (і не обов’язково з видатних людей) завдяки школі багато досяг у житті.

Підсумовуючи все вище сказане, можна зробити висновок, якщо підліток не хоче вчитися, то перше, що потрібно зробити, це з'ясувати причину такої поведінки. Ваша підтримка і любов обов'язково допоможуть дитині переосмислити ситуацію і прийняти правильне рішення.

Що робити, якщо дитина бешкетує в школі

Матеріал підготував практичний психолог Плеханова Т.В.

Нікому не хотілося б почути, що його дитина розбишака. Батькам боляче чути, що їхня дитина знущається з однокласників. Але хуліганська поведінка – це тривожний симптом й для самого хулігана. Здатність налагоджувати дружні стосунки – важливий показник психічного здоров'я дитини. Якщо дитина погано поводиться в школі, можливо, в неї є певні психічні проблеми, які потребують термінової корекції. Вона може страждати на тривожність або депресію, мати труднощі з контролем емоцій.

Чому діти так поводяться?

Важливо завжди пам'ятати про те, що дитина погано поводиться не тому, що вона «погана». Поведінка дітей не є прямим відображенням їхніх особистісних якостей. Хуліган може бути цілком хорошою дитиною, який припускається деяких помилок. Є багато причин, чому діти можуть не миритися з однолітками.

Наприклад:

дитина хоче бути «своєю» в компанії, яка знущається з однокласника;
з дитини знущаються вдома або в школі, а своєю агресивною поведінкою у ставленні до інших дітей вона хоче повернути собі відчуття сили;
дитина хоче привернути увагу вчителів, батьків та однокласників, але не знає, як зробити це по-іншому;
у дитини від природи більш імпульсивний характер, ніж у її однолітків;
дитина сприймає поведінку інших дітей як недружню, хоча насправді вона такою не є;
дитина не розуміє, що завдає болю іншій дитині. Це найбільш часто поширене серед дітей молодшого віку.

Поговоривши з дитиною про ситуацію, що склалася, дізнавшись її погляд на те, що відбувається, навчивши її доброзичливої поведінки, ви можете виправити її погану поведінку, усунути причини, які призвели до її виникнення. Нижче наводиться кілька рекомендацій для того, щоб дитина навчилася доброзичливо поводитися з однолітками.

Поговоріть з дитиною

Якщо ви почули від учителів або інших батьків про агресивну поведінку вашої дитини, перш за все потрібно поговорити з нею про це. Говоріть з дитиною відверто, але при цьому намагайтеся почути її точку зору. Почніть розмову так: «У школі мені сьогодні сказали, що ти ображав однокласника. Я схвильована через це, тому нам потрібно поговорити. Розкажи мені, що сталося».

Обговорення з дитиною ситуації, що склалася, допоможе зрозуміти причини її агресивності та шляхи подолання даної ситуації. Розмова з дитиною, прийняття її точки зору підвищать її довіру до вас. Надалі вам буде легше говорити з нею про причини її поведінки.

Відверта розмова з дитиною може призвести до несподіваних висновків про причини її поганої поведінки. Так, наприклад, деякі діти погано поводяться через низьку самооцінку. Бути найгіршим учнем у класі для них краще, ніж бути взагалі ніким.

Усуньте причину поганої поведінки

Як тільки ви зрозуміли причини проблеми, постарайтеся їх усунути. Допоможіть дитині впоратися з труднощами в спілкуванні з однолітками. Наприклад, якщо вона не хоче грати з кимось з однокласників, скажіть дитині: «Коли хтось запрошує тебе пограти з ним, не відмовляйся. Я хочу, щоб ти грав разом з усіма і ставився до однокласників з повагою».

Придумайте рішення для різних ситуацій, з якими зіштовхується ваша дитина. Приводьте їй приклади з життя, як можна по-дружньому вийти з ситуації, що склалася. Краще показати дитині позитивний приклад, ніж критикувати її за погану поведінку. Діти краще розуміють, коли їм кажуть, що їм потрібно робити, ніж коли говорять, як не можна чинити.

Запропонуйте дитині поставити себе на місце однокласника, якого вона ображає. Запитайте: «Пам'ятаєш ситуації, коли ти відчував себе засмученим через те, що з тобою хтось вчинив неправильно? Саме так зараз почувається твій однокласник».

Шукайте причини поганої поведінки дитини в сім'ї

Діти, які зіштовхуються з агресивною поведінкою вдома, часто поводяться так само в школі. Батькам варто замислитися над тим, як ситуація в сім'ї, манера спілкування з дитиною, ваші способи боротьби з негативними емоціями впливають на поведінку дитини. Іншими словами, варто подумати про те, який приклад ви їй подаєте.

Можливо, в родині також бувають випадки агресивної поведінки, а батьки їх навіть не помічають. Чи трапляється так, що в родині кричать на когось або когось ображають? Чи бували випадки, коли старші діти били молодших? Необхідно налагодити в родині позитивну атмосферу, коли кожен член сім'ї піклується про інших, любить їх і поважає.

Будь-яке покарання має бути обґрунтованим

Покарання за агресивну поведінку може бути ефективним, але тільки в тому випадку, якщо воно обґрунтоване й не використовується дуже часто. Наприклад, якщо ви помітили, що дитина ображає інших в Інтернеті, варто обмежити її доступ до комп'ютера й мобільних пристроїв. Дитина повинна мати можливість заслужити гарною поведінкою змогу знову отримати доступ до Інтернету.

Якщо карати дитину занадто довго, це дає зворотний ефект. Дитина може подумати: «Якщо я вже втратила доступ до комп'ютера, немає потреби виправлятися». За невеликі порушення покарання має становити не більше декількох днів.

Дозвольте дитині виправити ситуацію

Як тільки дитина стала поводитися добре й повернула собі втрачені привілеї, поясніть їй, що потрібно виправити ситуацію та вибачитися перед тим, кого вона скривдила. Можна запропонувати дитині спекти печиво та пригостити весь клас, пограти з однокласником, якого дитина раніше кривдила тощо.

Тримайте ситуацію під контролем

Якщо інші батьки скаржаться вам на погану поведінку вашої дитини в школі, попросіть учителя звернути увагу на дану ситуацію. Постійно цікавтеся поведінкою дитини. Хваліть дитину, якщо вона поводилася добре.

Особливо складно стежити за агресивною поведінкою в Інтернеті, тому що вона відбувається не на очах у тих, хто дитину оточує. Якщо ви дізналися, що ваша дитина ображає когось в Інтернеті, дізнайтеся паролі від її акаунтів у соціальних мережах і стежте за тим, щоб дитина адекватно спілкувалася. Чесно зізнайтеся дитині, що ви будете контролювати її поведінку в соціальних мережах до того часу, поки вона не навчиться контролювати себе сама.

Не втрачайте контакту з дитиною

Найважливіше, що ви можете зробити – завжди залишатися відкритими для спілкування з дитиною. Так ви завжди будете знати, що з нею відбувається та що її турбує. Щодня розпитуйте дитину про її справи.

Уранці запитайте в дитини, які в неї плани на день. Увечері поцікавтеся, що було найцікавішим протягом дня. Можливо, спочатку це здаватиметься важким, проте з часом стане доброю звичкою, яка допоможе вам налагодити близький контакт з дитиною на довгі роки.

Тісний контакт з дитиною, розуміння й підтримка батьків допомагає дитині впоратися з агресивною поведінкою. Спілкуйтеся з дитиною, будьте присутніми в її житті. Дітям необхідно знати, що про них піклуються, що їх чують. Любов батьків – ось ключ до вирішення проблеми.

За необхідності зверніться по допомогу

Якщо ви докладаєте величезних зусиль для того, щоб навчити дитину поводитися доброзичливо, але вона як і раніше поводиться агресивно, можливою причиною цього може бути певний розлад. У такому випадку варто звернутися по професійну допомогу до психолога.

Навички вирішення конфліктів для підлітків. Рекомендації батькам

Бути підлітком нелегко. Проміжок часу між дорослим життям і дитинством сповнений змін – як фізичних, так і емоційних. Через високу гормональну активність підлітку часом важко залишатися «соціальним». Істерики, образи, ігнорування батьків – усе це стандартна для нього поведінка. Більшість підлітків уважають, що інші «просто не доганяють». Але ми всі були підлітками. Ми обов'язково наздоженемо!

Для того щоби підліток легше впорався з цим важким перехідним періодом, дайте йому набір необхідних життєвих навичок. Зокрема, усі підлітки повинні оволодіти навичками вирішення конфліктів. І вам як батькам треба стати в цій справі справжніми вчителями.

Чому виникають конфлікти?
Конфлікти є частиною життя. Незалежно від того, наскільки ви хочете захистити свою дитину від конфліктів, вона обов'язково зіткнеться з ними в реальності. Конфлікт може виникнути в родині, із братами, сестрами та батьками, із друзями та суспільством у цілому. Але є те, що треба обов'язково пояснити дитині – конфлікт не завжди дає негативний досвід. Пам'ятайте: конфлікт може призвести до змін, позитивних змін!

Наслідки конфліктів
Коли справа доходить до конфлікту, без набору необхідних навичок підліток може потрапити у складну ситуацію. Удома невирішені конфлікти можуть призвести до загострення стосунків. За межами сім'ї конфлікти призводять до зруйнованої дружби, покарання за погану поведінку (у школі)…
Навчання підлітків навичок вирішення конфліктів
Допомогти дитині ефективно долати негативні моменти й орієнтуватись у житті – це частина ваших батьківських обов'язків. З раннього віку почніть навчати її простих і дієвих способів управління конфліктами. Можливо, дитина не подякує вам за це сьогодні, але ви зможете пишатись добре виконаною роботою!
Познайомте підлітка з такими «заповідями» вирішення конфліктів.

· Заповідь 1: конфлікт – це реальність, утекти від нього не вийде, гра в хованки не вирішить проблему.

· Заповідь 2: проблема не зникне тільки за твоїм бажанням. Не прикидайся й не одягай маску. Приховувати свої почуття – не найкращий варіант.

· Заповідь 3: учись боротися з проблемою, а не з людиною. Конфлікт виникає через спірне питання (складну ситуацію), а не через людину. Не переходь на особистості.

· Заповідь 4: проявляй повагу. Прислухайся до іншої людини. Слухай уважно. Слухати батьків або вчителів іноді нудно, але абстрагування не вирішує проблем.

· Заповідь 5: будь асертивним – демонструй увічливу наполегливість. При вирішенні конфліктів не треба проявляти ні пасивність, ні агресію. Бути асертивним – це означає висловлювати свою думку впевнено та спокійно, бути сповненим поваги як до себе, так і до опонента.

· Заповідь 6: учись домовлятися. Це найважливіша навичка, яку слід набути. Уміння домовлятись допоможе тобі в довгостроковій перспективі.

· Заповідь 7: дотримуйся теперішнього часу. Не пригадуй минулі образи та розбіжності. Це ще більше посилить конфлікт.

· Заповідь 8: замовчування не допомагає. Ображатись на опонента так само погано, як і проявляти до нього агресію – проблема залишиться невирішеною. Обговорюй її.

· Заповідь 9: намагайся зрозуміти. Спробуй поставити себе на місце іншої людини. Не займай оборонну позицію й уважно аналізуй ситуацію з різних точок зору.

· Заповідь 10: навчись вибачатися. Встань перед дзеркалом і тренуйся, якщо це необхідно! Якщо ти не правий, прийми це, від цього ти не станеш «слабаком». Навпаки, тільки сильна людина може сказати «вибач». Це просте слово творить дива, спробуй!

Якщо ваша дитина

стала жертвою булінгу

(Матеріал підготував практичний психолог Плеханова Т.В.)

Булінг - це навмисна повторювана (систематична) поведінка, що проявляється у вигляді цькувань, бойкоту, насмішок, поширення чуток, висміювання, псування особистих речей, фізичної розправи, залякування, вимагання грошей, приниження, через інтернет-ресурси тощо.
Більшість дітей соромляться зізнатись у тому, що над ними знущаються. Вони можуть нікому про це не розповідати. Якщо ваша дитина все-таки прийшла до Вас по допомогу, поставтесь до цього серйозно. Якщо дитина вперше попросила про допомогу, але до неї не поставилися серйозно, вдруге вона вже до Вас не звернеться. Якщо ваша дитина не звертається до Вас по допомогу, зверніть увагу на такі ознаки, які свідчать про те, що вона стала жертвою булінгу:·

Дитина стає замкнутою.

Утрачає друзів.

Гірше вчиться.

Утрачає інтерес до занять, які раніше любила.

Її одяг порваний або забруднений.

Вона приходить додому із синцями.

Просить більше кишенькових грошей.

Якщо Ви думаєте, що вашу дитину ображають або ж дитина сама вам про це сказала, Ви можете їй допомогти. Батьки найкраще впливають на впевненість дитини в собі й можуть навчити її найкращих способів вирішення проблем. Ось як ви можете допомогти своїй дитині:·

Порозмовляйте з класним керівником дитини, не варто відразу конфліктувати з батьками кривдника. Якщо з боку вчителя не відбудеться відповідних дій, які будуть спрямовані на вирішення проблеми, зверніться до адміністрації закладу.

Навчіть дитину неагресивних способів протистояти булінгу – нехай вона уникає кривдника або ухиляється від нього, переключиться на спілкування із друзями або порозмовляє з кимось, хто міг би їй допомогти. Це може спрацювати лише у тому випадку, коли мова не йде про фізичний булінг.

Допоможіть дитині діяти впевнено. Привчіть її ходити з розправленими плечима, дивитись іншим в очі, розмовляти чітко й голосно.

Не закликайте дітей вирішувати проблеми за допомогою кулаків. Дитина може постраждати під час бійки, потрапити в неприємності й поглибити конфлікт зі своїми кривдниками.

Залучіть дитину до позашкільних занять. Тоді в неї буде більш широке коло спілкування й більше друзів.

Якщо кривдником

є ваша дитина

Кожному з батьків складно повірити в те, що їхня дитина ображає інших, але іноді це трапляється. Батьки можуть допомогти дитині змінитись і почати добре спілкуватися зі своїми однокласниками.Ваша дитина може бути кривдником, якщо вона:·

Не співчуває іншим.

Цінує агресивність.

Любить командувати.

Проявляє нахабство переможця, який не любить програвати.

Часто свариться із братами й сестрами.

Імпульсивна.
Що Ви можете зробити, щоб допомогти дитині:
Поставтеся до цього серйозно. Не сприймайте булінг як щось тимчасове.

Якщо Вас не хвилює, як це позначиться на вашій дитині, подумайте про те, що страждає хтось інший.

Порозмовляйте з дитиною, дізнайтеся, чому вона ображає інших. Дуже часто діти так поводяться, коли відчувають смуток, злість, самотність або невпевненість. Іноді причиною такої поведінки стають якісь зміни вдома, у сім'ї.

Навчіть дитину співчувати іншим, поясніть їй, як почувається той, кого ображають.

Цікавтеся у класного керівника, чи є у Вашої дитини якісь проблеми у школі. Може, вона відстає з якогось предмету або їй складно завести друзів. Спитайте у класного керівника, як Ви можете допомогти дитині вирішити цю проблему.

Спитайте себе, чи не ображають вашу дитину вдома. Дуже часто діти, які знущаються над іншими, самі стали жертвою знущання батьків або членів сім'ї.

Хто і як відповідатиме за булінг:

Відповідно до статті 173 «Кодексу України про Адміністративні правопорушення»

Батьки або особи які їх замінюють у випадку, якщо діяння вчинено малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років:

ШТРАФ	ГРОМАДСЬКІ РОБОТИ
від 850	від 20 до 60 годин
від 50 до 200 мінімумів доходів громадян