Блог практичного психолога Плеханової Тетяни Василівни: СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ. РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

«Перший раз в перший клас»

(рекомендації батькам першокласника від практичного психолога Плехановаї Т.В)

У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватись найпростіших правил.

Правило 1

Бажано не відправляти дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для шестирічних дітей. Якщо дитина не зможе гуляти, відпочивати, робити важливі для неї справи без поспіху, у неї можуть виникнути проблеми зі здоров’ям. Тому, якщо заняття творчістю та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.

Правило 3

Комп’ютер, планшет, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

Правило 3

Протягом першого року навчання ваше дитя потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у дитини складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із неї виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть!

Підказки для мами і тата першокласника

*Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

*Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних питань).

*Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх.

*Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

*Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

*Говоріть з дитиною літературно правильною мовою. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що вам це цікаво.

*Відповідайте на запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

*Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Ця здатність буде чудовою основою для взаєморозуміння.

*Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

*Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Дитину слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення.

Вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.

Психологічний портрет першокласника

Які характеристики має психологічний портрет ідеального першокласника ?

1. Педагогічна готовність:

· навички читання;

· навички лічби;

· навички письма;

· навички малювання:

· звукова культура мовлення (чисте мовлення);

· уміння розгорнуто відповідати на запитання;

· великий словниковий запас;

· загальна обізнаність.

2.Інтелектуальна готовність:

· диференційованість сприймання (спостереження);

· розвинена уява;

· уміння орієнтуватись у просторі й часі;

· розвинуте наочно-образне мислення (уміння виділяти суттєве в явищах навколишнього середовища, уміння порівнювати їх, бачити їх подібність та відмінність);

· розвинута дрібна моторика (володіння олівцем, ножицями, навички малювання);

· добра пам'ять;

· розвинена регулююча функція мови, уміння виконувати словесні інструкції;

· інтелектуальна активність (уміння перетворити навчальне завдання на самостійну мету діяльності);

· передумови абстрактно-логічного мислення (здатність розуміти символи, формулювати

· запитання, самостійно розмірковувати, знаходити причини явищ, робити прості висновки);

3. Мотиваційна готовність:

· вираження пізнавальних інтересів;

· намагання засвоїти роль школяра (бажання ходити до школи), приймати систему вимог, які ставить школа і вчитель

4.Емоційно-вольова готовність:

· уміння керувати своєю поведінкою;

· збереження працездатності протягом навчального дня;

· емоційна стійкість (регуляція емоцій);

· довільна регуляція уваги (її концентрація, стійкість, переключення);

· уміння стримувати свої імпульси (наприклад, не перебивати інших під час розмови);

· уміння продовжувати дію, докладаючи до цього вольові зусилля.

5.Комунікативна готовність:

· бажання спілкуватися з дорослими та дітьми;

· уміння встановлювати контакти з учителем;

· збереження відчуття дистанції;

· здатність до особистісного контакту з дорослими (на противагу ситуативному);

· уміння встановлювати контакт з однолітками;

· уміння входити в дитячий колектив і знаходити своє місце в ньому,

уміння виконувати роботу разом.

Поради батькам дітей початкової школи

Як можна допомогти дитині подолати труднощі у навчанні?

По-перше, невстигаючій дитині треба допомагати.

Не просто підтримувати морально, не просто забезпечувати дотримання режиму дня і умов для занять - а саме допомагати зрозуміти і засвоїти те, що дається їй важко. Можливо, ще раз перечитати з нею розділ в підручнику. Можливо, на наочному прикладі (на яблуках-морквинах) продемонструвати, як вирішується задачка. Можливо, власноруч виготовити картки для запам'ятовування таблиці. Тому що на уроці ваша дитина могла відвернутися, або вона просто не встигає стежити за ходом пояснення вчителя, або не може ще сама себе організувати до виконання завдань, або щось ще. Але все це не привід, щоб у її знаннях залишалися прогалини. Так, це означає - витратити свій час, сили і нерви. Але ж і ці зусилля окупляться сторицею.

Допомогти з навчанням - це не означає "зробити за неї". Вирішивши за дитину задачу, ви не навчите її мислити, зібравши за неї портфель - не привчите до організованості.

Пам'ятайте: і вам слід зрозуміти, і дитині необхідно пояснити одну просту істину - до школи ходять не за оцінками, а за знаннями.

Тому - правило друге: не зациклюйтеся на оцінках.

У першому класі їх ще не ставлять, і крім того, існує система заохочень. Так от, сенс навчання в школі - не збиральництво заохочень, а накопичення знань і вмінь.

Правило третє: боротися треба не з зовнішніми проявами неуспішності , а з її причинами. Це може бути слабка концентрація і стійкість уваги, невеликий обсяг оперативної або довготривалої пам'яті, слабка вольова регуляція поведінки, слабкий розвиток логічного і абстрактного мислення, недостатне розвинення дрібної моторики пальчиків. Всі ці "відсутні" якості можна розвинути спеціальними вправами. Порадьтеся з педагогом, зі шкільним психологом, вони порекомендують вам комплекс вправ, який допоможе поліпшити ситуацію. Повірте, всі подібні проблеми можна вирішити. Від вас буде потрібна лише регулярність і наполегливість у виконанні завдань.

Правило четверте: постарайтеся не пропускати заняття. Дитина тільки починає навчання, тому дуже важливо привчити її до думки, що систематично відвідуючи уроки, ви зможете не накопичувати прогалини і не вчитися в авральному режимі. Якщо дитина звикне до пропусків вже з першого класу - далі їй буде все складніше: шкільна програма побудована таким чином, що весь наступний базується на основі попереднього матеріалу, тому численні порожнечі приведуть до неміцності "будівлі" і згодом до повного "обвалу".

Правило п'яте: намагайтеся підтримувати контакт з учителем. Ви повинні уявляти собі, як проходить навчальний процес. Якщо учитель вам подобається, ну або хоча б просто влаштовує - тим більше не лінуйтеся виявляти словесну повагу.

Правило шосте:

Від вас дітям необхідна підтримка і тверда впевненість у тому, що їх - будь-яких - люблять!

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних шкільних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

8. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

9. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

10. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

11. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

12. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

13. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

14. Основними Вашим помічниками у вихованні підлітка є терпіння, увага, розуміння, ненав'язливий контроль.

Як допомогти дитині адаптуватись в новому класі: рекомендації для батьків

Адаптація в новій школі - складний процес. Навіть доросла людина адаптується на новому місці роботи два - три місяці. Основні тривоги: як приймуть, чи вдасться зав'язати дружбу з однокласниками, як оцінять зачіску, рюкзак, манеру розмовляти - список може бути нескінченним.

Після першого дня в новій школі не варто влаштовувати допит із пристрастю: що їв, з ким спілкувався, чи ображав хтось, чи сміялися з тебе? Краще переглянути спільні фото класу та запитати сина/доньку: «Як ти вважаєш, хто з хлопців (дівчат) відмінник, а ким би хотів подружитися ти?» Обов'язково скажіть, що це всього лише перше враження, і з часом статися може все по-іншому. З інтригою в голосі додайте: «За деякий час побачимо, наскільки ми з тобою були передбачливими!»

На час адаптації дитини до нового колективу батькам необхідно бути в близькому контакті з дитиною. Не шкодувати часу на довірчі бесіди, заохочувати питання, давати розгорнуті відповіді, знімати негативну напругу. Одним словом, бути кращим другом. Сором'язливі діти-інтроверти часто губляться в незнайомому колективі. Завдання близьких людей пояснювати, що потрібен час для адаптації до нових умов та правил.

Крім позитивного психологічного фону, у будь-якої людини, навіть у дорослих, повинен бути ресурс, на який можна спертися: це сім'я, будинок, улюблені прочитані книги, пісні. Це фундамент, який дитина носить з собою і спирається на нього в будь-якій нестандартній ситуації.
Комунікабельна дитина і та, що вільно йде на контакт, швидко увіллється в колектив, знайде собі друзів і стане частиною шкільного життя. Тривожна замкнута дитина звикати буде значно довше.

Адаптуватися в новому колективі та зайняти гідне місце в ієрархії - завдання не з легких навіть для товариського й активного підлітка. Тому від батьків на даному етапі потрібна не нав'язлива, але підвищена увага. Про те, що все в порядку й адаптація проходить успішно, свідчать такі чинники:

· ---   дитина ходить до школи з радістю, а не відбуває щоденну повинність, як на «каторзі»;

· ---  після уроків гуляє з однокласниками, спілкується з ними в соціальних мережах, ходить у гості та запрошує до себе;

· ---  активно ділиться враженнями з батьками, розповідає про однокласників і знайомить із товаришами по школі.

У свою чергу про те, що у дитини в новому класі виникли проблеми, може свідчити:

· --- поганий, пригнічений стан. Школяр нічого не розповідає про однокласників, повертається засмученим або в сльозах, замикається в собі;

· ---   придумує будь-які приводи, щоб зайвий раз прогуляти школу, навіть якщо успішність не знизилася;

· --- не виключено загострення хронічних захворювань, наприклад, бронхіальної астми або дерматиту, що також говорить про небажання з'являтися в новій школі.

Ви і син/донька повинні пам'ятати, що неможливо подружитися в перші ж п'ять хвилин знайомства. Як ваша дитина перший час буде звикати до незнайомців, так і нові однокласники будуть придивлятися до неї. Поясніть синові або дочці, що не варто відразу тягнути на себе ковдру. Нехай клас поступово звикне до новенького, а потім він розкриє свої обійми.

Блог практичного психолога Плеханової Тетяни Василівни

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ. РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ